ЛИСТ ЄРЕМІЇ

• За гріхи, що ними ви згрішили перед Богом, будете відведені Навуходоносором, царем вавилонян, як полонені у Вавилон.
• Увійшовши ж у Вавилон, ви пробудете там багато років, довгий час, аж до сьомого покоління, а після того я виведу вас звідти в мирі.
• Тепер у Вавилоні ви побачите богів срібних, золотих і дерев'яних, яких носитимуть на плечах і які наганяють страх поганам.
• Тож глядіть, щоб ви, наподоблюючись до чужинців, не стали до них подібні й щоб вас не охопив страх перед тими (богами),
• коли побачите народ перед ними й за ними у поклоні їм. Скажіть тоді у своєму серці: «Тобі, Владико, належить поклонятись!»
• Бо ангел мій буде з вами; він пильнуватиме ваші душі.
• Язик у них обтесав тесля, їх покрито золотом та сріблом, тож вони не справжні й не можуть говорити.
• І немов для дівчини, що любить прикраси, вони беруть золото й виробляють вінці на голови своїм богам.
• А часом буває, що жерці крадуть у своїх богів золото та срібло й витрачують його на себе самих, а то й дають повіям, що зверху на покрівлі.
• І прикрашають їх одежею, немов людей, отих богів срібних, золотих та дерев'яних, які не можуть себе захистити ані від іржі, ані від черви.
• Вони зодягнені в одежу з кармазину, але їм треба стирати з лиця порох, що в храмі, така його на них сила.
• В декотрого з них, як у людини, берло, наче в судді краю, однак він не може вбити того, хто його зневажає.
• Інший держить у правиці меч та сокиру, але він неспроможний оборонити себе ні в битві, ні від розбишак.
• З того, отже, ясно, що то не боги, і ви їх не бійтесь.
• Бо так, як посуд, що з нього користується людина, коли його розбити, нездатний ні до чого, так воно й з їхніми богами, яких вони ставлять у храмах.
• Очі в них повні пороху, що його здіймають ноги тих, які входять.
• І так, як навколо зачиняються ворота за тим, хто царя зневажив і хто має йти на страту, так само й жерці зміцнюють їхні храми дверми, замками та засувами, щоб злодії їх не обдерли.
• Вони засвічують для них більше світильників, ніж для себе, але боги ті ні одного з них не можуть бачити.
• Вони, немов бантини в храмі, що середини їхні, як кажуть, сточує черва, яка з землі вилазить; вони їдять їх разом з їхньою одежею, а ті боги того й не відчувають.
• Обличчя в них стає чорним від диму, який виходить із храму.
• На тіло їхнє й на голову сідають кажани, ластівки та інше птаство; та й котів там теж не бракує.
• По тому ви пізнаєте, що то не боги, і ви їх не бійтесь.
• Золото, яким вони покриті, мало б служити їм для окраси, але коли хтось не зітре з них іржі, вони не блищать. Вони ж нічого не відчували, коли їх виливали.
• їх куплено за якубудь ціну, і в них нема подиху життя.
• Що вони без ніг, то їх носять на плечах, тим і виявляють вони людям свою ганьбу. Та й ті, що служать їм, соромляться їх: бо як ті боги впадуть на землю, вони допомагають їм встати,
• Та й коли їх поставити на ноги, вони самі не ходитимуть, ані коли вони похиляться, то не можуть випростатись, та й дари їм приносять як мертвим.
• Жертви, що приносять їм, жерці продають і з того мають прибуток. Так само їхні жінки солять частину тих жертв і не дають нічого з них ні бідному, ні недужому. Їхніх жертв дотикаються жінки у спливі й породіллі.
• Знаючи, отже, через те, що то не боги, ви їх не бійтесь.
• Та й як богами можна було їх назвати? Адже ж і жінки приносять дари богам тим срібним, золотим та дерев'яним.
• А в храмах їхніх жерці сидять у роздертій одежі, з обголеною головою та підборіддям; їхні голови не покриті,
• вони ж самі ревуть і галасують перед своїми богами, як ото дехто робить на поминках.
• Жерці здирають з них шати і вдягають у них своїх жінок та дітей.
• Чи їм хтось чинить зло, а чи добро, вони віддячитись не можуть; вони не можуть царя ані настановити, ані скинути.
• Так само не можуть дати ні багатства, ні грошей. Як хтось складає їм обіт і не дотримує, вони його від нього не вимагають.
• Вони не можуть ані врятувати людину від смерти, ані визволити слабшого від сильного,
• ані сліпого зробити видючим, ані визволити людину, що перебуває в біді.
• Вони не мають милосердя над удовою й сироті добра не чинять.
• Вони схожі на камені з гір, оті боги дерев'яні, покриті золотом та сріблом; ті ж, які їм служать, будуть соромом побиті.
• Як, отже, думати або казати, що вони - боги?
• До того ще й самі халдеї їх зневажають, що, як побачать якого-небудь німого, не здатного говорити, несуть до Бела та й просять його, щоб німий заговорив, начебто Бел міг їх почути!
• Вони не спроможні того зрозуміти, що варт покинути тих богів, бо вони не мають глузду.
• Жінки, підперезавшись мотузком, сідають при дорозі й палять полову;
• і коли якійнебудь з них пощастить переспати з перехожим, що приманив її до себе, вона своїй сусідці докоряє, що та не удостоїлась такої, як вона, чести й що в тієї не розірвано мотузка.
• Все, що діється для цих богів, - брехня. Як, отже, думати або казати, що то боги?
• їх зробили теслі та золотарі; вони ніщо інше, як тільки те, чим були в бажаннях своїх майстрів.
• Майстри ж, які споруджують їх, - недовговічні; як могло б те, що вони виробляють, бути богами?
• Вони (майстри) залишають своїм потомкам лиш оману й ганьбу.
• Бо як надійде на них війна чи якесь інше лихо, жерці їхні радяться між собою, де б їм сховатися разом з їхніми богами.
• Як, отже, не збагнути, що то не боги, які не можуть самих себе врятувати ані від війни, ані від іншого лиха?
• Та згодом воно стане відомим, що ті боги дерев'яні, покриті золотом та сріблом, - омана; всім народам та царям стане ясно, що то не боги, а діла рук людських, і що в них не має ніякого Божого чину.
• Кому, отже, не ясно, що то не боги?
• Ані царя над краєм вони настановити не можуть, ані дощу послати людям.
• Вони не можуть розсудити своїх власних справ, ані покривдженого врятувати, бо безсильні, наче ті галки між небом та землею.
• Коли ж спаде вогонь на храм богів тих дерев'яних, покритих золотом або сріблом, жерці їхні втікають і рятуються, а ті, наче колоди посеред полум'я, згоряють.
• Ані цареві, ані ворогам протиставитись вони не можуть.
• Як, отже, припустити або помислити, що то боги?
• Ні від злодіїв, ні від розбійників спасти себе не можуть ті боги дерев'яні, покриті сріблом і золотом. Сильніші від них здирають з них золото та срібло й утікають з одежею, яка покриває богів, і ці боги не можуть допомогти самим собі;
• так що ліпше бути царем, який виявляє свою потугу, або якимсь корисним домашнім посудом, що ним власник може користуватись, ніж облудними богами; або дверима в домі, які зберігають те, що в ньому, ніж ложними богами; або дерев'яним стовпом у царських палатах, ніж недійсними богами.
• Сонце, місяць і зорі, що світять і що їх послано на користь людям, - слухняні.
• Так само й блискавка, коли блисне, приємна для ока, та й через те вітер у кожній країні повіває.
• Хмари, на веління Боже, оббігають усю вселенну й виконують те, що їм наказано; і вогонь, зісланий з неба, щоб спалити гори та ліси, виконує те, що йому звелено.
• А ті боги ані красою, ані силою на них не схожі.
• Ось чому не слід думати й називати їх богами, вони бо не можуть ні суду вирішувати, ні добро чинити людям.
• Знаючи, отже, що вони не є богами, ви їх не бійтесь.
• Бо вони не можуть ані проклясти, ані благословити царів,
• ні явити народам знаків на небі, ані сяяти, як сонце, ані світити, як місяць.
• Звірі ліпші від них, бо вони, втікаючи під захист, можуть собі зарадити.
• Отож, ніяким чином нам не ясно, що вони - боги, тим то ви їх і не бійтесь.
• Немов опудало на баштані, яке ні від чого не захищає, такими є й їхні боги - дерев'яні, покриті золотом та сріблом.
• Ці їхні боги, дерев'яні, покриті золотом та сріблом, подібні також до куща глоду, на який сідає всяка птиця, а й до мерця, покинутого в темноті.
• З кармазину та вісону, що на них тліють, ви впізнаєте, що то не боги. Зрештою, їх самих пожирає черва, і вони стають ганьбою в країні.
• Вартніший, отже, праведний чоловік, який бовванів не має, бо він уникне безчестя.