Бог проживає зі мною кожен мій біль…

Бог проживає зі мною кожен мій біль…

Молитва така дієва, бо Бог ніколи не перебиває.Не каже мені, що я не маю права відчувати, що відчуваю.Що мене не має боліти те, що болить. Коли мені зле, Він мовчить і дає відчуття безпеки. Поглядом каже: бачу твій біль.Знаю, що сильний, нестерпний.Каже: я тут. Бог ніколи не каже: все буде добре, зберися, усміхнися, іншим ще гірше. Не дай Бог, аби Він таке сказав. Взагалі коли людині зле, їй не потрібні слова. Їй потрібно, щоб хтось…

Читати далі

Токсичні люди в твоєму оточенні: любити чи розпрощатись?

Токсичні люди в твоєму оточенні: любити чи розпрощатись?

Токсичні люди – хто вони? Це люди, після спілкування з якими я відчуваю себе так, наче зʼїла щось не те. Розмова з ними – немов отруєння. Я можу не до кінця розуміти, чому мені погано під час розмови, але психіка сигналізує, що щось не так.  Чи варто спілкуватися з такими людьми? Християни вважають, що треба всіх любити і нікого не відкидати. Але уникати токсичних людей – це про здорову дистанцію. Варто зізнатися самому собі: та…

Читати далі

Молитва через Боже Слово від сестри Антонії ― «Плани на завтра. Окраєць Слова на кожен день»

Молитва через Боже Слово від сестри Антонії ― «Плани на завтра. Окраєць Слова на кожен день»

Сестру Антонію Зоряну Шелепило ― монахиню, редемптористку, фотографиню багато-хто знає за її дописами на сторінці «Плани на завтра», якими вона розкриває сутність Святого Слова, шукаючи відповіді на різні виклики сьогодення, надихаючи на роздуми над живим спілкуванням із Богом та Його присутності в нашому житті.

Читати далі

Не пропустіть ― нова книга сестри Антонія Зоряна Шелепило «Плани на завтра. Окраєць Слова на кожен день»!

Не пропустіть ― нова книга сестри  Антонія Зоряна Шелепило «Плани на завтра. Окраєць Слова на кожен день»!

Це не звичайна презентація книги, а затишна бесіда про роздуми над Святим Письмом як можливістю осмислити власне життя.

Читати далі

Мені страшно від слів «сама винна»

Мені страшно від слів «сама винна»

Історії про домагання і зґвалтування жахають. Вони під корінь підрубують безпеку, якої і так зараз майже ніде неможливо забезпечити. А мені як представниці жіночої статі, “слабкої” чи як там прийнято нас називати, удвічі страшніше. Щоразу задумуюся, що варто піти на курси самооборони.

Читати далі
1 2