“Батьківський Заповіт у нашому житті”.
Це двадцять перший крок програми духовних приготувань української молоді до Світового Дня Молоді Краків 2016
Заповітні листи світочів української культури і духовності: «Повчання» Володимира Мономаха, «Заповіт» Шевченка та інші заповіти поетів і героїв. Заповіт Митрополита Андрея Шептицького (Лист до молоді, 1932 року) і заповіт Патріарха Йосифа. Завдання: актуалізувати заповіти у своєму життю. Свято є там, де всі поєдналися – виконаний Заповіт є умовою нерозривної єдності поколінь во Христі.
Розпорядок зустрічі
- Збір
- Привітання та початкова молитва
- Вступне славо
- Пояснення для праці в групах
- Праця в групах
- “Вільний мікрофон”
- Пояснення теми
- д/з
- молитва
- чай і щось смачненьке
Молитва
Господи,
Допоможи мені бути приятелем усіх.
Приятелем,
що чекає і не нудиться,
що приймає з добротою,
що вислуховує без зусилля,
що дякує з радістю.
Приятелем,
якого завжди можна знайти.
Допоможи мені пропонувати
іншим безкорисливу дружбу,
випромінюючи радісний мир,
Твій мир, Господи.
Вчини так, щоб я був готовий
підтримувати і приймати
насамперед найслабших і
покривджених.
Таким чином я зможу
помагати іншим відчувати
Твою близькість,
Господи ніжності.
Вступне слово
Історія нашої країни, нашого народу є сповнена різноманітних подій. Репресії гоніння, змінювалися нестримною боротьбою, жагою до свободи, незалежності. Роки неволі, поневірянь давали поштовх до тріумфальних походів, рішучих виступів, промов, заяв. Рівно ж українська культура під впливом цих історичних подій, народжувала незрівнянні шедеври, яким дивувався цілий світ.
Однак, що стало мотиватором змін, тим рушієм, який дав поштовх до того, що ми зараз називаємо історією нашої країни ? Хто був і є творцем цієї історії? (можна запропонувати висловитись комусь із присутніх)
Безперечно тим рушієм є людина. Наша історія знає немало осіб, які були світочами, провідниками нашого народу. Це і Тарас Шевченко, Іван Франко, Степан Бандера, Андрей Шептицький, Йосиф Сліпий і інші не менш значні постаті. У буремні часи вони були тими, хто своєю працьовитістю, жертовністю, героїзмом дарували людям найпотрібніше – надію. І навіть після багатьох років, вони промовляють до нас, навчають і потішають. І роблять це через свої невтомні послання, заповіти. І от саме на нашій сьогоднішній зустрічі ми спробуємо трішечки роздумати над тим, яке саме значення ці праці мають для кожного з нас зокрема.
В одного віруючого чоловіка був невіруючий син. Батько переживав сильно, але ніяк не міг прищепити юнакові релігійність. Відчуваючи наближення смерті, він покликав сина:
– Нічого не треба робити. Просто сиди. Але кожен день не менше п’ятнадцяти хвилин.
Син поховав батька і вповні виконав прохання: приходив кожного дня в кімнату – і просто сидів. Так минуло сорок днів, після яких юнак сам прийшов до Церкви і став глибоко віруючим.
Праця в групах
Роздуми в групах:
1) Що таке заповіт? (старайтесь наголосити на цьому понятті з точки зору “послання”, “заклику до життя” тощо)
2) Розгляньте уривки заповітних листів відомих українців («Повчання» Володимира Мономаха, «Заповіт» Тараса Шевченка, заповіт Андрея Шептицького (Лист до молоді, 1932 року), заповіт Патріарха Йосифа.)
3) Заповіт – «місток єдності» між поколіннями.
Завдання: На підставі обговорення в групі складіть власне послання (заповіт) до майбутнього покоління і презентуйте його іншим групам.
Вільний мікрофон
Презентація груп
Додаткові матеріали
Володимир Мономах
Князь Володимир Мономах (на київському престолі панував від 1113 р. до 1125 р.) – одна з найвидатніших постатей свого часу. Він був онуком Ярослава Мудрого. Від свого батька перейняв Володимир замилування до книжок, до освіти. Його матір’ю була грецька царівна, донька цісаря Константина ІХ Мономаха. Залишив по собі світлу пам’ять як розумний князь і добрий організатор. Поруч із тим Володимир Мономах – це приклад доброго, справедливого християнського володаря, що не дозволяє сильнішим кривдити слабших, що велить опікуватися бідними, вдовами і сиротами, що вважає священним обов’язком бути гостинним, а в житті керується засадами християнської любові та моралі.
Своє “Повчання дітям” князь Володимир написав у досить поважному віці, однак адресував його не лише дітям, а й усім нащадкам князівсько-боярського стану, про що пише він сам: «Діти мої або хто інший, слухаючи мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а щиро трудіться».
Основні повчання Володимира Мономаха
- «Не забувати убогих та якщо можете, по силі нагодуйте їх і подавайте милостині безбатченкам. Та вдову обороніть, не дайте більш дужим згубити людину. Ким би він не був, невинний чи винуватий перед вами, не губіть та не веліть позбуватися його; якщо і провинився хто в смерті, не плюндруйте християнської душі.» — цим він каже,що не важливо від ситуації,роду,положення у суспільстві,потрібно завжди залишатися людиною,допомагати оточуючим! Я впевнена,що у нашому житті все підвладно закону «бумеранга» — щоб ти не зробив,погане,чи хороше,воно до тебе повернеться. Тому з цим повчанням я повністю згодна!
- «Якщо, все ж таки, вам прийдеться цілувати хрест перед братами рідними або перед будь-ким, то насамперед запитайте власного серця, на чому ви спроможетеся стояти непохитно, і тільки-тільки після цього цілуйте. А давши клятву, не переступайте її, бо ви згубите душу свою.» Думаю це значить,що прийнявши якесь рішення та пообіцявши щось собі чи комусь іншому,потрібно цього дотримуватись і виконувати.
- «Повік-віків не майте гордощів у серці своєму і у розумі, а проголосіть : сьогодні я живий, а завтра помру; усі ми смертні.» Це висловлювання мені подобається більша за все,через те,що воно втілює мої рідні думки. Завжди дотримувалась правила убивати в собі гордість,особливо по відношенню до близьких та рідних , вона ні до чого тобі буде,коли ти залишишся самотнім!
- «Старих поважайте, неначе батька, а молодих, як братів своїх рідних.» Як би у наш час усі люди дотримувались цього правила,то були найщасливішими. Бо зараз,людей похилого віку,які декілька літ тому назад творили наше майбутнє,намагаючись зробити все,щоб нам жилось добре,багато з молоді не поважають і відносяться байдуже! Це дуже мене засмучує.
- «Пам’ятайте, як повчав мудрий Василь,підтягнувши коло себе юнаків: при старших варто помовкувати, премудрих уважно слухати, старшим підкорятися, із однаковими і юними мати одностайність і розмови вести без лицемірства, та якнайбільше розумом вбирати буцімто губка. Не лютувати словом, не паплюжити нікого в розмові, не сміятися забагато. Очі держати додолу, а душу ввись.» Вважаю, що це означає поважати старших, прислухатися до їх порад,з однолітками бути чесним і ставитися,як до себе! Тоді тебе будуть поважати і ти досягнеш успіху у житті!
- «В домі своєму не лінитесь, та за всім пильнуйте самі, не покладайтесь на Бога чи на отрока, аби не насміялися люди ні над оселею вашою, ні над вашим обідом.» Кажучи іншими словами,місце,де ти живеш-твій показник тебе для оточуючих. Не потрібно на когось сподіватись,чогось чекати,а робити все самому. Ненавиджу безлад,він не дає змоги вільно пересуватися,відчувати себе у затишку. Тому підтримує це повчання та дотримуюсь його,чого раджу кожному. Кожна річ повинна мати своє місце!
- «Обману остерігайтесь,та пияцтва, та облуди, від того душа ваша гине і тіло.» Ще ніколи,за всю історію людства, брехня,пияцтво,блуд не приносили нічого гарного. У брехні ти путаєшся та з часом забуваєш,що є справжнім,а що ні. Пияцтво та блуд знищують твоє здоров’я, що не робить тебе щасливішим.
- «Куди б ви не вертали стежину рідною землею, не давайте творити зло та шкоду отрокам своїм ні у селах, ні у посівах, щоб люди не проклинали вас. А куди б не прийшли та де б не затрималися, наситьте та напийте нужденного.» Де не був би ти,не має значення, чи твоє це рідне село,чи чуже,допомагай людям і вони допоможуть тобі. Тоді у будь-якому місці будеш почувати себе в затишку та теплі))
- «Хвору людину провідайте. Небіжчика проведіть в послідню дорогу, адже усі ми смертні.» Це повчання про те,що не потрібно залишатися байдужим до людей з проблемами,бо ви теж можете опинитися у такій ситуації і залишитись самотнім у ній!
- «Щонайбільше поважайте гостя, звідкіля б він до вас не прийшов: простий або вельможний, або посол; якщо не маєте змоги по шанувати його подарунком, то хоча б пригостіть його їжею та питтям, адже він, пересуваючись далі, возвеличить вас у всіх землях доброю або злою людиною.» Думаю,що це значить,що потрібно з повагою та обережність ставитися до незнайомих людей. Адже відомо,що слава завжди йде попереду людини.
Отже, у всіх цих повчань великого князя київського Володимира Мономаха потрібно дотримуватись,зробити для себе святими правилами! Адже недаром кажуть,як ти ставишся до людини,так і вона до тебе! Робіть добро і воно завжди до вас повернеться,не стійте на місці,завжди рухайтесь тільки вперед,тягнучи за собою інших.
По цим повчанням, можна зрозуміти, чому він так довго і чудово правив,роблячи життя людей кращим. Тож намагаймося жити не тільки для себе,а і для інших,не забуваючи ні свої , ні їх потреби. Тоді життя ваше принесе вам тільки радість та спокій
Тарас Шевченко «Заповіт»
Читаючи вiрш “Заповiт”, який був написаний великим Кобзарем, починаєш розумiти, як поет ставився до своєï батькiвщини, як переживав за ïï сучасне i сподiвався на краще майбутнє. Саме такий твiр мiг з’явитися тодi, коли поет вiдчував себе смертельно хворим. Кожна людина, яка проходить шлях через очищення хворобою або навiть смертю, ставить перед собою питання: що залишиться пiсля мене? Як будуть згадувати нащадки моє надбання, чи знадобляться моï думки, мрiï поколiнню прийдешньому? В багатьох своïх творах поет закликав землякiв боротися за волю, рiдну Украïну, але саме в цьому вiршi слова автора звучать полум’яним гаслом: “Поховайте та вставайте…” Нове життя уособлюється з новою вiльною сiм’єю, з братерськими почуттями i свiтлим майбутнiм украïнського народу. Але спочатку потрiбно всiм встати на боротьбу за вiльне життя плiч-о-плiч: “Кайдани порвiте i вражою злою кров’ю волю окропiте”.
А далi iнтонацiя поета змiнюється i стає печальною, тому що вiн прохає згадувати його в цiй вiльнiй сiм’ï “незлим тихим словом”.
Поет з любов’ю описує навiть те мiсце, де хотiв би бути похованим. Рiдний Днiпро був згаданий невипадково, бо скiльки дум прийшло до Шевченка, коли поряд “Реве та стогне Днiпр широкий…”. Сумно i страшно автору за рiдну Украïну, де злиднi i бiднiсть спiвiснують з яскравою красою батькiвщини.
Наприкiнцi вiрша Т. Шевченко звертається до майбутнiх поколiнь, вiн нiби переноситься в нове суспiльство, в якому не буде неволi й рабства. Нову сiм’ю народiв поет називає великою i вiльною. У “Заповiтi” звучать нотки й суму, й гордостi, а найбiльше – вiри в перемогу, в те, що завтрашнiй щасливий день неодмiнно настане, а щастя прийде тодi, коли Днiпро “…понесе з Украïни у синєє море кров ворожу”.
У поезiï “Заповiт” вiдчувається сила народу, вiра в його безсмертя, впевненiсть у неминучiй перемозi. Т. Шевченко не тiльки висловлює мрiю про майбутнє, а й прагне уявити його собi, закликає до революцiйноï боротьби.
І нам, нащадкам Великого Кобзаря, яким, власне, і було адресовано «Заповіт», варто замислитися, чи виконали ми волю поета ?
Андрей Шептицький (Лист до молоді, 1932 р.)
Мир Вам і Благодать!
Горнетеся до всякого роду шкіл, користаючи з того, що навчання безплатне. Добре робите, що дбаєте про освіту і знання. Бо після християнської праведності та Божої благодаті знання є найбільшою силою, якою людина може розпоряджати.
В освіті йде про одне: щоб знання було правдивим знанням, щоб відносилося лише до правди, а не було неправдою, брехнею. Бо як правдиве знання є силою людини, так і фальшиве знання, оперте на неправді, є для чоловіка правдивою недугою, каліцтвом та нещастям на ціле життя. А що людська природа є зіпсута, що пристрасті чоловіка тягнуть до злого, що розумові трудно доходити до правдивої правди, то й треба Вам тієї Божої Мудрості, що вміє розрізнити щире золото від фальшивого і в множестві подаваних людьми відомостей, вибрати ті, які чоловікові потрібні і хосенні, а оминати ті, які йому наносять шкоду. Нехай же провідним світлом Вашої праці в школах буде передусім — випросити з неба той прецінний і Божий дар, яким є мудрість.
Божа Мудрість — це найкраща, найвища і найцінніша прикмета людського ума. Сила ума і його світло не в тому, щоб знати багато подробиць, але щоб добре, глибоко знати те, що знається, бути якнайбільше віддаленим від помилок і обманів та мати якнайправильніші поняття про загальні питання, обминаючи може й мільйони подробиць, в які умові не можна, або й не варто входити. Тому прикладайтеся до прохання про Божу Мудрість, щоденно до неба руки витягайте та повторюйте: «Боже Предвічний, зішли на мене з високого неба Твою св. Мудрість, просвіти нею мій ум, нехай Божа Мудрість поведе мене дорогами правди, нехай стереже мене від ложі і обману! Прошу о це через хресну смерть Ісуса, через Непорочне Зачаття Преч.Діви Марії. Прошу Тебе, Христе Боже, о той цінний дар! Ти обіцяв його через Ап. Якова всім, що будуть про нього просити. Сповни Свою обітницю, Предвічний Боже, і вислухай покірну християнську молитву».
Поручаю Вам також дуже й дуже, Дорогі Діти, чисте принимання св. Тайн. В школах не будуть Вам того пригадувати: самі пам’ятайте про це. Св. Євхаристія — це обильне джерело всяких Божих ласк, — черпайте з нього для себе, родителів, рідних, свого села і Батьківщини. В св. Євхаристії приходить сам Ісус Христос до Вас, хоче у Вас гостити. Тоді просвічує Вашу душу, очищує її від усякої плями гріха і пристрасти та наповняє її Божими дарами.
Стережіться гріха проти св. віри, тримаєтеся св. Церкви. Як зрада проти Батьківщини, так і зрада св. Церкви, нашої Матері, що від дитинства до гробу веде нас і в кожній потребі подає помічну руку, є мерзенним злочином.
Дбайте про те, щоб читати побожні книжки; Ви старші для молодших братчиків і сестричок будьте вчителями, наставляйте їх на праведну дорогу, вчіть релігії, читайте також побожні книжки і родичам і чужим, що про те не пам’ятали б без вас.
Цим письмом, Дорогі Діти, хочу з Вами розпрощатися, бо не знаю чи мені Бог дозволить працювати для Вас і за Вас молитися. Нехай це моє письмо буде для Вас наче моїм завіщанням, останньою наукою, проханням і щирим батьківським благословенням.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма Вами.
Амінь!
Патріарх Сліпий ( цитати із заповіту)
“Християнська Родина та Рідна Українська Школа – писав Сліпий у “Заповіті” – це передумови здорового виховання прийдешніх поколінь! Отож, заповідаю вам: відроджуйте їх і рятуйте їх в Україні й у всіх країнах поселення нашого Українського народу!… Полюбіть науку, плекайте і збагачуйте її своєю працею та своїм знанням, будьте її служителями! Споруджуйте храми науки, вогнища духовної сили Церкви та Народу, пам’ятаючи, що немислиме повне життя Церкви і Народу без рідної науки. Наука – це їхнє дихання життя!”
«Я БУДУ НАСТІЛЬКИ ВЕЛИКИМ, НАСКІЛЬКИ ВЕЛИКИМ БУДЕ МІЙ НАРОД»
Єдність!.. Найбільша проблема, гріх, спокуса і мрія українців впродовж останнього тисячоліття. Постійне перебування на грані двох світів, двох ментальностей, двох способів життя, – азійського і європейського, верховенства права проти політичної доцільності, ролі особистості проти сірості общини, свободи проти рабства.
«Отож заповідаю вам усім: моліться, працюйте і боріться за збереження християнської душі кожної людини українського роду і за весь Український нарід
І головне заповідаю вам: „Щоб ви любили один одного…” /Ів. 15, 12, 17/ любов’ю, над яку більшої немає, що готова й життя своє віддати за друзів своїх…” /пор. Ів. 15, 13/.
Домашнє завдання
Довідатись про інші заповіти відомих українських діячів культури і релігії.
Якщо буде можливість, то відвідайте вашою спільнотою місця, де народились, жили, творили українські світочі.
Молитва
Молимось Ісусову молитву (у співаному варіанті якщо є нагода). Також при можливості для кращого молитовного духу, молитву можна проводити із запаленими свічечками, попередньо роздавши їх всім присутнім.
Ну а зараз чай та щось смачненьке
