— Я не розумію… Ти кажеш про вдячність, але як можна бути вдячним, коли все навколо розвалюється? — Ах, мій друже, ти знову дивишся не туди… — Як це — не туди? Всі кажуть, що потрібно бути вдячним, але як? За що? За біль? За втрати? За поразки? — Ти знаєш, що означає слово «Євхаристія»? — Це ж… літургія, таїнство, молитва… — Так, але його корінь — грецьке εὐχαριστία (eucharistía). А знаєш, що воно означає?…
Читати далі
— Мені здається, що все йде не так… Наче я блукаю в темряві і не бачу виходу. — Темрява ніколи не триває вічно. Навіть якщо зараз важко, навіть якщо здається, що ти сам — ти не один. — Але я не бачу, куди йти… Я молюся, але відповіді нема. — Відповідь є. Просто не завжди ми чуємо її одразу. Але Бог ніколи не залишає. Ти ж знаєш це? — Знаю… Але чому так складно? Чому…
Читати далі
Апостольський нунцій в Україні зазначив, що останні події навколо України показали, що єдиною справжньою зброєю, яка може принести мир, є молитва. «Як папський нунцій, я хотів би підкреслити наступний досвід: ця жахлива війна ще раз підтверджує, що неможливо покладатися на людську справедливість, на міжнародний порядок або на міжнародне співтовариство, тому що в кінці кінців командувати намагаються ті, хто має більше військової сили», — сказав архиєпископ Вісвальдас Кульбокас в інтерв’ю інтернет-ресурсу «OSV News» 19 березня. «Я дійсно можу покладатися тільки на Бога», — сказав він. «У цьому сенсі я продовжую запрошувати вірних, особливо наших співбратів-католиків, розглядати молитву і покаяння як найважливішу…
Читати далі
— Бувають слова, які нічого не змінюють. Люди говорять їх щодня, і вони розчиняються в шумі світу. — Але є слова, які змінюють все. Одне таке слово відкрило нам небо. «Так». — Просто «так»? — Колись, у самому початку, люди сказали інше слово. Адам і Єва відповіли Богові «ні». Вони не повірили Йому, обрали свій шлях – і світ поринув у темряву. І ця відмова закрила для нас браму до неба. Але через століття в…
Читати далі
— Господи, тяжкий мій хрест. Я більше не можу його нести. — Добре, я зроблю його трохи легшим. — Дякую, Господи! Тепер йти стало легше. — Але пам’ятай, що кожен хрест має своє призначення. — Господи, знову стало важко. Будь ласка, ще трохи полегши його. — Нехай буде так. — Дякую, Господи! Тепер я можу йти далі. — Чи ти задумався, для чого тобі цей хрест? — Я лише хочу, щоб мені було легше. —…
Читати далі
— Я більше не можу. Ти тільки подивись, що навколо. Суцільна ніч. Ми втратили майже все. Люди втомилися, у багатьох більше немає віри, що світло ще колись повернеться. — Ніч – це не кінець. — Але де надія? Де Бог? Чому Його не чути? Де всі ці золоті храми, дзвіночки, кадило, довгі молитви? Чому вони не зупинили темряву? — Бо справжнє світло не в золоті, не в дзвонах, не в ладані. Воно народжується не там,…
Читати далі
“Звернімо особливу увагу на два прояви зла, які сьогодні дошкуляють багатьом із нас. Перше – це ненависть. Її так багато навколо, і видається, що вона виправдана. Але ненависть не те ж саме, що праведний гнів. Ненависть випалює нашу людяність, тим самим не дозволяючи нам діяти як люди, сотворені на образ і подобу Божу. Ненависть руйнує наше серце, не даючи можливості проявитися іншим почуттям, таким як любов, співчуття, емпатія, розуміння. Врешті, ненависть уподібнює нас до тих,…
Читати далі
Наближається Великий піст. Винятковий період у житті християнина. Принаймні, таким мав би бути. Період, який часто проводимо у докладанні духовних зусиль. Насправді ж, не тільки духовних. Врешті, період приготування до найбільш величної та значимої події в історії – Воскресіння Ісуса Христа. Але чи лише приготування?
Читати далі
— Ой, якби люди просто мене толерували… не дорікали, не нагадували про мої помилки… — Тобі справді цього хочеться? — Ну… так. Було б легше. — Але тоді й радості не було б. — Чому? — Бо толерування – це байдужість. А прощення – це любов. Толерування каже: “Мені байдуже, що ти зробив”. А прощення каже: “Я пам’ятаю, але люблю тебе більше, ніж твої помилки”. — Тобто прощення – це не забуття? — Ні. Прощення…
Читати далі
Найперше питання в Святому Письмі задало зло: “Чи справді Бог сказав…?” (Бут 3:1) Його мета – посіяти сумнів у серці, викривити правду, зруйнувати довіру. Так почався хаос, біль і смерть. Але відразу після цього пролунало перше питання від Бога: “Де ти?” (Бут 3:9) Бог не питав тому, що не знав. Він знав усе. Але хотів, щоб Адам сам усвідомив: ВІН СХОВАВСЯ… Він втратив щось важливе. Він заблукав. Це питання звучить і сьогодні: “Де ти?” У…
Читати далі
Наталія Павлишин: Натисніть на підпис "Переклад і адаптація" - відкриється оригінал статті...
до 10 біблійних віршів, які допоможуть, коли вам страшно 
Юлія: Звідки взято ці рядки,хто автор оригінального допису?...
до 10 біблійних віршів, які допоможуть, коли вам страшно 
Lio: На найдавніших рукописах,що збереглися до наших днів,чітко пише ім'я Йгвг.А не Г...
до Свідки Єгови: 7 найбільших обманів 
Олег: Чи правда, що до святої Рити можна молитися тільки в четвер?...
до Молитва до святої Рити в безнадійних ситуаціях 
Мирослава Яріко: Добрий день. У повному тексті Літургії на день певні тексти, які мають говорити...
до Книга відгуків
