“Ви є світлом світу”.
Це дев’ятнадцятий крок програми духовних приготувань української молоді до Світового Дня Молоді Краків 2016
1.”Ви є світлом світу”: світочі української духовності і культури, які відзначилися героїчним несенням своїх натхнень аж до пожертви життям (Нестор Літописець, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Леся Українка, Василій Стус). Світло Митрополита Андрея Шептицького, Патріарха Йосифа Сліпого, Блаженнійшого Любомира Гузара. Бути достойним спадкоємцем великої спадщини.
Розпорядок зустрічі
- Збір
- Привітання та початкова молитва
- Вступне слово
- Пояснення для праці в групах
- Праця в групах
- «Вільний мікрофон»
- Пояснення теми
- д/з
- молитва
- чай і щось смачненьке
Молитва
Робимо знак хреста, та після молитви «Отче наш», залишаємо час тиші для читання Святого Письма.
13 Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди.
14 Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори.
15 І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті.
16 Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі (Мт 5:13-16).
Вступне слово
Чи ми колись замислювались над тим, яку роль відіграє світло у нашому житті? Де потрібне світло?
Світло… Чи ми колись замислювались над тим, яку роль відіграє світло у нашому житті? Ми звикли, що вдень – світло, а вночі – темрява, звикли до того, що можемо натиснути на кнопку – і в будь-яку пору дня з’явиться світло. Для нас, людей XXI століття, відсутність світла – це катастрофа, а ще кілька століть тому це було нормальним. Проте Ісус використовує саме це явище природи, щоб окреслити наше християнське завдання у цьому світі.
«Ви – світло для світу», – звертається Христос до кожного з нас (Мт 5, 14). Щоб зрозуміти це покликання, треба знайти відповідь на запитання: «Де потрібне світло?». Чи ми вмикаємо світло вдень, коли сонце осяює нашу кімнату? Чи ми освітлюємо вулиці до заходу сонця? Ні, бо в цьому немає потреби. Так само і в житті. Обов’язком кожного християнина є нести світло Христа туди, де Його ще немає.
А де немає Христа? Там, де людина не пізнала Божу Любов і не покаялася у своїх гріхах (пор. Мк 1, 15). Ми живемо у середовищі невіруючих людей, працюємо поряд з ними, вчимося з ними… Ми звикли бути світлом для віруючих, які вже пізнали Бога і Його Євангеліє. Ми легко свідчимо про свою віру в церковних спільнотах, ділимося переживаннями про те, як Бог діє в нашому житті зі священиками під час сповіді. Це добре, бо в такий спосіб Бог укріплює віру людини. Однак перше наше завдання – бути світлом для невіруючих. Праведний Симеон сказав про Ісуса Христа: «Світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля». Нам потрібно в Ісуса вчитися бути світлом для поган. У наш час також є багато язичників, які, хоч так себе не називають, але практично так живуть. Скільки людей в нашій державі називає себе християнами, а скількох із них ми бачимо у неділю в храмі? Ісус дав нам важливу місію – дбати про спасіння людських душ.
«Ви були колись темрявою, тепер же – світлом у Господі: поводьтеся ж як діти світла» – пише апостол Павло до ефесян, але й до кожного з нас. Коментуючи цей уривок, папа Франциск говорить, що іспит сумління щодо наших слів допоможе нам зрозуміти, чиї ми діти: світла чи темряви. За словами папи, існують чотири типи слів, які допоможуть зрозуміти, чи ми, часом, не є «дітьми темряви». Ними є: лицемірство – «бути добрим з усіма», пустослів’я – «слова, позбавлені суті», вульгарність – «мова світу» та лихослів’я. «Ці чотири слова, – каже Святіший Отець, – не притаманні дітям світла, вони не походять від Святого Духа, не походять від Ісуса, це не євангельські слова». І справді, варто почати з очищення своєї мови. Може бути так, що спілкуючись з людьми, ми хочемо бути добрими для всіх і тоді уподібнюємося до невіруючих людей.
Для того, щоб ми могли бути світлом для інших, треба спершу самому зачерпнути з джерела. Бог спеціально для нас залишив великий дар, яким є Євхаристія. Саме на Літургії ми єднаємося з Тим, Який є світлом світу (пор. Йн 8, 12). Впізнавши Господа, два учні з Емауса «вирушили негайно» (Лк 24, 33), щоби розповісти іншим про те, що побачили і почули. Той, хто справді зустрівся з Воскреслим, споживаючи Його Тіло і Кров, не може утримати в собі пережиту радість. Зустріч з Христом, яка постійно поглиблюється в євхаристійній близькості, пробуджує в Церкві і в кожному християнинові потребу свідчити і євангелізувати. «Бо щоразу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господа, аж поки Він прийде» (1 Кор 11, 26). Розіслання наприкінці Святої Меси – це своєрідний наказ, який спонукає кожного християнина брати участь у поширенні Євангелія і прищепленні в суспільстві християнських цінностей.
Диякон Євген Фізер
Джерело: http://kmc.in.ua/духовність/12908-світло-це-ми.html
Праця в групах
- Що означає «бути світлом»?
- Що Господь Ісус Христос каже про світло?
- Що потрібно для того, щоб давати іншим світло?
- Що воно вимагає?
- Наведіть приклади «бути світлом для інших»?
Вільний мікрофон
Презентація праці кожної з груп
(можна використовувати різний спосіб презентації; ватман, малюнок, театральна постановка і т.п.)
Матеріали на тему зустрічі
“Ви є світлом світу”: світочі української духовності і культури, які відзначилися героїчним несенням своїх натхнень аж до пожертви життям (Нестор Літописець, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Леся Українка, Василій Стус). Світло Митрополита Андрея Шептицького, Патріарха Йосифа Сліпого, Блаженнійшого Любомира Гузара. Бути достойним спадкоємцем великої спадщини.
Нестор Літописець (близько 1056-1113), святий, давньоруський письменник і літописець.
Колоритна постать Нестора Літописця стоїть поряд з такими відомими подвижниками Києво-Печерського монастиря, які уславилися праведним життям і величезним внеском у становлення вітчизняної культурної традиції, як Антоній Феодосій, преподобний Алімпій-іконописець і багато інших.
З юних літ, будучи монахом Києво-Печерського монастиря, Нестор відзначався любов’ю до книжкової премудрості та, наслідуючи приклад просвітителів Русі старшого покоління, з ентузіазмом опановував знання, накопичені віками. Предметом його цікавості були житія святих та історичні твори, складені у вигляді хроніки (літописів).
Відчуваючи особливу любов і визнання до свого першого наставника преподобного Феодосія, Нестор взяв на себе обов’язок перенесення святих мощей у закладений Феодосієм Успенський собор, де вони потім і вшановувались.
Преподобний Нестор помер у 1114 році, невдовзі після вступу на київський престол Володимира Мономаха, і був покладений, за заведеним уже в монастирі звичаєм, у комплекс Ближніх печер. Його ім’я міцно пов’язане з образом навченого досвідом, праведного і смиренного ченця-літописця.
Джерело: http://www.shevkyivlib.org.ua/derzhavni-zakupivli/383-vidatny-persony-nestor-ltopisec.html
Григорій Сковорода (1722-1794) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог.
Найвидатнішою постаттю в культурному й літературному житті України XVII ст. був філософ, мислитель, письменник, педагог Григорій Сковорода. Його багатогранна філософська і літературна творчість – остання ланка переходу від давньої до нової української літератури.
Він був філософом – і став творцем людських душ, він був духовним сіячем – і проросли зерна, посіяні його рукою. Сходив усю Україну, мандрував Європою, мав багато друзів, які вдячно називали себе його учнями. Минали роки, але роздуми мислителя не втрачали актуальності, тому й вважають Григорія Сковороду найвидатнішим українським філософом, відомим усьому світові.
Його погляди мають загальнолюдську цінність, ніколи не стануть застарілими і вчитимуть мудрості і доброти майбутні покоління людей. Це цілий світ, у якому багато цікавого і для всіх нас. Такі його риси як сміливість думки, непохитність ідеалів. вірність інтересам простих людей, душевна щедрість, жага до знань завжди спонукають людину до самовдосконалення.
Тарас Шевченко (25 лютого (1814-1861) — український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник, живописець, гравер, громадський та політичний діяч).
Не смійтеся, чужі люде!
Церква-домовина
Розвалиться… і з-під неї
Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..
У літературі ножного народу, серед її великих творців, є поети, імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою. З українського народу таким поетом є Тарас Шевченко, чия безсмертна спадщина — одна з найбільших вершин людського генія. З історію світової культури він увійшов не тільки як геніальний народний поет України, а й як найбільший поет слов’янства, як поет-гуманіст світового значення. Вже стало доброю традицією щороку відзначати шевченківські дні.
Тарас Шевченко — український поет, письменник, художник, графік, громадський діяч, філософ, політик, фольклорист, тобто надзвичайно багатогранна людина. Його справедливо називають духовним батьком сучасного українського народу. Адже ця людина присвятила своє життя збереженню і поширенню самобутньої української культури, тісно пов’язаної зі стародавньою православною козацькою культурою і звичаями України. Він був і назавжди залишиться нашим духовним Месією, виразником одвічних сподівань українського народу.
Тарас Шевченко нині відомий у всьому світі. Саме ця людина асоціюється іноземцям зі словом «Україна». Це дійсно найяскравіша і найвідоміша постать у нашій державі. Поки українська земля ще не народила таку людину, як Тарас Шевченко, котру б знав увесь світ.
Оксана Кравчук, «Гетьман» № 1-2 (37), 2011 р.
Леся Українка (1871 – 1913) – поетеса, драматург та громадсько-політичний діяч
Леся Українка (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач) – найславніша українська поетеса, послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за його консолідацію в політичну націю. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною». З’явився цей образ – і цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання їх зобов’язує, що їм є за що боротись і віддавати життя.
Як кожен ідеал, цей образ не може бути повністю втіленим у земному житті, але він і сьогодні зобов’язує нас випростатись і вірно служити тій високій ідеї, що зветься «Україною».
Джерело: http://www.myslenedrevo.com.ua/studies/lesja/
Біографія: http://cdiak.archives.gov.ua/v_do_140_narodzhennia_Lesi_Ukrainky.php
Василь Семенович Стус (1938 – 1985) — український поет, літературознавець, правозахисник.
Народився 6 січня 1938р. в селі Рахнівка на Вінниччині. Закінчив філологічний факультет Донецького педінституту, учителював, працював у газеті. 1963р. вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у Києві, звідки його було відраховано за протести проти арештів у середовищі української інтелігенції. Належав до т. зв. «шістдесятників» — опозиційно настроєних представників творчої молоді, які активно боролися за відродження національної культури, протестували проти реставрації сталінізму.
1972р. В. Стуса арештовано разом з іншими українськими правозахисниками та засуджено до п’яти років таборів і трьох років заслання.
Перебуваючи в ув’язненні в Мордовії, продовжував творити поезію, писав заяви-протести проти переслідувань інакодумців в СРСР.
1979р. повернувся до Києва, але через 8 місяців його знову заарештовано й засуджено на 15 років позбавлення волі.
Помер під час голодування в карцері 3 вересня 1985р. 19 листопада 1989р. відбулось перепоховання праху Василя Стуса в Києві на Байковому цвинтарі.
Джерело: http://www.poetryclub.com.ua/ metrs.php?id=46&type=biogr
Андрей Шептицький (1865-1944) – світоч української нації.
Тільки для Вас маю жити, –
для Вас цілим серцем і душею працювати,
для Вас усе посвятити, – ба, навіть за Вас,
як цього треба буде, й життя своє віддати.
Андрей Шептицький.
Хто ж він насправді, митрополит Андрей Шептицький, доктор філософії, права і теології, котрий упродовж 44 років вів скрізь шторми і бурі суспільних катаклізмів корабель УГКЦ? Чи щиро й об’єктивно писав про свою місію на землі: «Я дуже хотів би обтерти сльози з очей тих, які плачуть, потішити кожного, хто сумує, покріпити кожного, хто слабкий чи немічний, уздоровити кожного, хто хворий, просвітити кожного, хто темний! Я хотів би стати всім для усіх, щоби всіх спасти. Нехай нині умру, нехай у вічності не зазнаю щастя, нехай відлучений буду від Христа, аби лише Ви, брати мої по крові, були спасенні!» Сьогодні ми намагаємося осягнути феномен митрополита. Нам ще належить відкрити для себе цю постать, бо упродовж десятиліть архіви владики були заточені в спецсхови.
Митрополит Андрей став також покровителем митців, науковців, студентів і речником християнського екуменізму, заснував у Львові Національний музей. Як Глава УГКЦ своєю наполегливою діяльністю домагався, щоб український національний рух дотримувався засад християнського патріотизму, а Церква відігравала роль духовного і морального авторитету для українського народу. Метою життя митрополита була єдність Української Церкви та побудова Української Держави, «наділеної християнською душею».
За згодою Шептицького значна кількість євреїв переховувалася у монастирях та митрополичій резиденції у Львові. 21 листопада 1942 року публікує послання «Не убий», в якому містилися заклики до примирення політичних сил українського суспільства, засуджувалися політичні вбивства. Подібні заяви та звернення призводили до частих обшуків у Соборі св. Юра та митрополичих палатах.
Джерело: http://www.slideshare.net/Oks123/ss-51455758
Йосиф Сліпий (1892-1984)
Патріарху Й.Сліпому не довелось жити і працювати в незалежній самостійній українській державі. Але весь свій трудовий шлях він присвятив боротьбі за неї. І в тому, що вона відбулася, немала його заслуга.
За словами блаженного Папи Івана Павла ІІ, “він простелив свободу сучасній Україні” (Визвольний шлях. — 1992. — № 4. — С392). Адже для Й.Сліпого “Батьківшина — це наш рідний край, наша мова, наша історія, наша віра, всі наші предки, що впродовж століть будували свою державу… Тільки в Батьківщині через законну рідну державу народ вповні заспокоює свої духовні й суспільні потреби та осягає найвищий степень ладу, безпеки і добробуту” (Патріархат. – 1992. – 4.2 (254).
Джерело:http://www.sde.org.ua/muzei/item/1939-patriarkh-josyf-slipyj-dukhovnyj-borec.html
Біографія: http://territoryterror.org.ua/uk/resources/calendar/details/?newsid=189
Блаженний Любомир Гузар
У час Холодної війни між світовими потугами, яка була в другій половині минулого століття, українські громади в діаспорі на церковних богослужіннях або навіть за інших нагод часто співали таку молитву:
Боже, вислухай благання,/ Нищить неволя наш край,/ В єдності сила народу,/ Боже, нам єдність подай.
Люд у кайданах, край у руїні,/ Навіть молитись ворог не дасть. /Боже великий, дай Україні/ Силу і славу, волю і власть.
Про це нагадав мені один мій знайомий, який живе в США і недавно відвідував Україну. Він також висловив цікаву думку: цю гарну пісню-молитву варто частіше співати, але треба дещо змінити.
Дослівно сказав таке: “Молитися нам вже ніхто не забороняє. Можемо це робити скільки хочемо і як голосно хочемо. Народ вже не є в кайданах. Нещодавно ми двадцять п’ятий раз відзначали День Соборності України. Край має поважні фінансові проблеми, але потроху починає оговтуватися.
Одне слово, загальна ситуація відрізняється від тої, що була 60 чи 50 років тому, коли слова пісні були актуальні. Чи не варто було б цю мелодійну і змістовно багату побожну пісню продовжувати співати, але, може, з деякими змінами?”
Я поцікавився, як саме можна було б її змінити. “От, наприклад, – запропонував знайомий, – замість слова “неволя” в другому рядку першого куплета співати “незгода”.
Я замислився, а він пояснив: “Слово “неволя” означає, що ми є жертвою обставин. А “незгода” звертає увагу на те, що ми робимо, за що нам треба відповідати”.
Цю пропозицію знайомого вважаю актуальною та доцільною. Кажуть: Україна – велика країна. Це правда. Але чому ця велика країна сьогодні має стільки серйозних проблем? Хто в цьому винен? Винні не лише сусіди, навіть ті агресивні. Схоже на те, що винні ми самі.
Україна має все, що потрібно, аби бути великою країною. А чого їй бракує? Єдності. Наша пісня влучає в саме серце наших проблем.
З одного боку, нам треба посилено молитися за єдність, а з іншого – старатися цю єдність здійснювати, спільними силами робити все можливе, маючи перед очима одну мету – суспільне благо українського народу.
Пригляньмося уважно до того, що відбувається.
Там, де є щира спільна праця, – усе виходить на добро. Там, де не докладають зусиль чи не мають бажання до того, щоб діяти разом (не кажу вже нічого про розуміння такої потреби), – проявляється те, що робить нас слабкими, що нас дратує, що породжує байдужість до потреби ближнього, а в найгіршому разі – приводить до бажання шкодити ближнім.
Спираючись на такі міркування і спостереження, ми повинні вибирати: або незгоду з усіма її фатальними наслідками, або згоду, що дає оправдану надію на те, що наша Україна буде справді тою великою державою, якою тішитимуться свої і яку поважатимуть чужі.
+ ЛЮБОМИР
Джерело: http://velychlviv.com/blog/dlya-yednosti-potribna-zgoda/
Домашнє завдання
Хай кожен напише 1-5 прикладів того як бути світлом для світу.
Після цього, можна скинути все в один мішечок і ведучий може їх прочитати для всіх… і після цього кожен візьме собі з мішечка, на помацки, як постанову до наступної зустрічі.
Як спільнота обираємо один із прикладів як бути світлом для світу і стараємось реалізувати.
Молитва
Робимо знак хреста, за тим молитва:
Всемогучий Боже і Царю всесвіту, спасителю наш, Ісусе Христе, що всім серцем любиш увесь людський рід і своїм безмежним промислом опікуєшся кожним народом зосібна!
Споглянь милосердно і на наш український нарід, і на кожний інший нарід, що з повною надією припадає до Тебе як до свого найліпшого Отця і премудрого Царя. Ми, діти цього народу, покірно послушні Твоїй святій волі, любимо всі народи, що їх Ти відкупив Своєю святою кров’ю на хресті, а передусім любимо щирою християнською любов’ю наш український нарід. Тим то з любови до нього, а радше з любови до Тебе, наш Боже, благаємо: Прости йому всі провини, поправ всі його злі нахили, а скріпи добрі нахили; змилосердися над ним у всіх його потребах. Борони його перед усякою кривдою й несправедливістю ворогів. Зливай на нього безнастанно Твоє щедре благословення. Благаємо Тебе, наш Боже, про особливу опіку і поміч для нашого народу, щоб серед усіх переживань і спокус з боку світу, диявола і його слуг він міг завжди зберегти небесне світло віри, перемагати витривалістю у добрім всякі труднощі і завжди належати до благословенного Твого Божого Царства, і тут на цім світі і в небесній батьківщині.
Дай нам ласку, щоб ми всі до одного, залучені єдністю віри і союзом любови під Твоїм проводом і проводом святої Вселенської Церкви, йшли завжди дорогами правди і справедливості, любови та спасення. Пішли українському народові святих, великих своїх слуг, щоб прикладом і словом були його мудрими провідниками у всіх царинах нородного, суспільного й громадського життя.
Провідникам нашого народу дай світло Твоєї премудрости з неба, дай йому численне і добре та святе духовенство! Заопікуйся його молоддю, щоб не тратила ласки святого Хрещення, щоб одержувала в родині й школі основне християнське виховання і виходила на пожиточних синів свого народу. Благослови всі наші родини, щоб батьки були зразковими й певними християнами, а матері визначались мудрістю, побожністю й дбайливістю у вихованні дітей. Заохоти багатьох із нашого народу до життя досконалішого, до святости. Поклич багатьох, у кожному поколінні, до монашого стану, до геройських жертв за справи Церкви й народу.
Просвіти всіх нас, нахили всі серця, щоб усі якнайліпше пізнавали й цінили святу католицьку віру і, визначаючи її, почували себе щасливими, стояли в ній непохитно, хоч би треба було понести й мученичу смерть, та й щоб по законах святої віри уладжували своє життя.
Благослови також і дочасне добро нашого народу. Дай йому волю, щоб міг свобідно розвивати свої природні, Тобою дані, сили. Обдаруй його правдивою незіпсованою просвітою. Благослови його працю на всіх ділянках науки, мистецтва й добробуту та благослови всіх і все, щоб наш нарід, живучи мирно та щасливо, міг добре Тобі служити, а з Твоєю поміччю одержати вічну небесну Батьківщину.
А Ти, Пресвята Богородице, Непорочно-Зачата, Мати і Царице України, Святий Обручниче Йосифе, покровителю Вселенської Церкви, святий Архангеле Михаїле і ви всі, покровителі українського народу, опікуйтеся завжди цим народом, щоб він став народом святим, щоб сповнив своє Боже післанництво, щоб навернув увесь Схід до світла віри, щоб причинився до світлого добра людського роду, щоб був поміччю і потіхою святої Вселенської Церкви та щоб приносив Вічному Цареві Безперестанну славу, честь і поклін на віки вічні. Амінь.
Закінчуємота благословенням священика.
