Будуємо дім на надійній основі.
Це дванадцятий крок програми духовних приготувань української молоді до Світового Дня Молоді Краків 2016
Спільне добро українців – цінності, які єднають. Що то є «християнські цінності» і чим вони відрізняються від так званих «загально людських»? Хрест, спільнота, родина, гідність і права особи в українському вимірі. Цінності, які перевищують цінність життя: чого ми не віддамо і не відречемося ніколи?
Розпорядок зустрічі:
- Збір
- Привітання та молитва
- Вступне славо
- Пояснення теми
- Ігри
- Пояснення для праці в групах
- Праця в групах
- “Вільний мікрофон”
- д/з
- молитва
- чай і щось смачненьке
Молитва
Робимо знак хреста, та після молитви «Отче наш», залишаємо час тиші для читання Святого Письма:
1-ше соборне послання від апостолв Івана (2глава)
Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного.
Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу.
А що ми пізнали Його, пізнаємо це з того, коли заповіді Його додержуємо.
Хто говорить: Пізнав я Його, але не додержує Його заповідів, той неправдомовець, і немає в нім правди!
А хто додержує Його слово, у тому Божа любов справді вдосконалилась. Із того ми пізнаємо, що в Нім пробуваємо.
А хто каже, що в Нім пробуває, той повинен поводитись так, як поводився Він.
Улюблені, не пишу я для вас нову заповідь, але заповідь давню, яку мали від початку: заповідь давня, то слово, що чули його від початку.
Але нову заповідь я вам пишу, що справді вона в Нім та в вас, що минається темрява, і світло правдиве вже світить.
Хто говорить, що він пробуває у світлі, та ненавидить брата свого, той у темряві досі.
А хто любить брата свого, той пробуває у світлі, і в ньому спотикання немає.
Хто ж ненавидить брата свого, пробуває той у темряві й ходить у темряві, і не знає, куди він іде, бо темрява очі йому осліпила.
Пишу я вам, дітоньки, що гріхи вам прощаються ради Ймення Його.
Пишу вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від початку. Пишу вам, юнаки, бо перемогли ви лукавого.
Пишу, діти, вам, бо ви пізнали Отця. Я писав вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від початку. Писав я до вас, юнаки, бо міцні ви, і Слово Боже в вас пробуває, і лукавого перемогли ви.
Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської,
бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу.
Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!
Діти остання година! А що чули були, що антихрист іде, а тепер з’явилось багато антихристів, з цього ми пізнаємо, що остання година настала!
Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залишилися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші.
А ви маєте помазання від Святого, і знаєте все.
Я не писав вам, немов ви не знаєте правди, але що знаєте її, і що всяка лжа не від правди.
Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це антихрист, що відрікається Отця й Сина!
Кожен, хто відрікається Сина, не має Отця; хто визнає Сина, той має Отця.
Тож, що ви чули з початку, нехай в вас пробуває воно; якщо в вас пробуватиме те, що ви чули з початку, то й ви пробуватимете в Сині й Отці.
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя.
Це я написав вам про тих, хто обманює вас.
А помазання, яке прийняли ви від Нього, воно в вас залишається, і ви не потребуєте, щоб вас хто навчав. А що те помазання само вас навчає про все, воно бо правдиве й нехибне, то як вас навчило воно, у тім пробувайте.
А тепер, діточки, залишайтеся в Нім, щоб, як з’явиться Він, то щоб ми мали відвагу та не були засоромлені Ним під час Його приходу.
Коли знаєте, що Він праведний, то знайте, що всякий, хто чинить справедливість, народився від Нього.
Вступне слово
Що є головним в нашому житті яке по справжньому будує його? Що наповнює його, а що по справжньому повинно наповнювати наше життя?… може ми часто шукаємо вирішення особистих та суспільних проблем не в тому, що на справді є причиною наших проблем?! Отож цю зустріч хочемо роздумати, разом, про фундамент нашого життя…про основу нашого життя. А саме про цінності, про людські та християнські цінності. Про загальноприйняті та суспільні цінності в Українському вимірі нашого життя. Роздумуймо про те що між ними спільне а, що відмінне… що є правдою а що істиною!
Гра
«Перший». Всі сидять в колі на свому місці, ведучий, перемішуючи, дає кожному по наперед приготованій карточці з одним із 4 видів позначок (можуть бути карточки 4 різних кольорів, але лише з одного боку, щоб не було видно кольору ані ведучому, ані іншим учасникам). Тоді кожен повертає карточку ведучому. Ведучий по черзі відкриває одну карточку. Хто мав на своїй карточці таку ж позначку – той пересідає на одне стільчик вліво, а якщо там хтось сидить – тоді йому на коліна! Пересідає вперед тільки, той хто не має нікого в себе на колінах.
Мета кожного учасника – пройти все коло сидінь і першим знову добратися до свого місця.
Праця в групах та вільний мікрофон
Завдання для праці в групах є таким:
Відшуковуємо в Святому Письмі приклад Ісуса Христа про людські, суспільно- політичні, християнські, релігійні, та ін. цінності.
Потрібно обговорити та порівняти їх із сучасним станом нашого життя в Україні. Подумати, що можна зробити, що потрібно змінити і т.п.
Що означає “українські цінності”? Що нас відрізняє від інших держав?
Це все слід зобразити на ватмані або в інший креативний спосіб.
Кожна група презентує свій варіант проблеми та її вирішення. Ведучий робить підсумки
Матеріали до теми зустрічі
(матеріали подаються для ведучого, щоб добре висвітлити тему)
Про ціності та сучані виклики християнства
У своїй повноті християнська любов є найвищим, найсильнішим та найяскравішим почуттям. Це є стан особливої духовної близькості, найсильнішого тяжіння людини до людини. Серце, сповнене християнською любов’ю, відкрите для того, кого воно любить, готове прийняти його. У любові сприймає іншого і себе віддає іншим. “По тому пізнають усі, що ви учні мої, якщо будете мати любов між собою” – сказав Ісус Христос (Ін. 13, 35). Християнська любов є відчуттям особливої близькості людини до Бога, Який Сам є Любов. У сфері земних почувань немає вищого від жертовної любові. Уся історія відносин між Богом і людиною – це самопожертва Небесної любові. Господь веде до спасіння грішника, Свого ворога і зрадника. Для їх порятунку не оберіг Свого Єдинородного Сина. Син Божий воплотився, страждає і вмирає для того, щоб через Воскресіння дати грішникові ту блаженну вічність, яку він втратив. Перед смертю Ісус дає своїм вірним заповідь та ідеал любові: “Як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного”. Християнська любов обнімає всіх: не тільки друзів, але і ворогів. Господь у Євангелії говорить: “А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те нагорода? Люблять бо й грішники тих; хто їх любить. І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те нагорода?” (Лк. 32, 37). Любити ворога – це протиріччя у рамках світської моралі. Але ж мати дитя своє любить не тільки тому, що воно ласкаве або користі від нього багато, а за те, що воно рідне. Вона оберігає його, рятує від біди. Тільки християнин повинен любити і ворога, розуміти, що той, хто чинить зло, потребує спасіння, бо він у руках диявола. Промінням християнської ласки і світла маємо зігріти і оповити брата свого, який потрапив у біду. Такі риси християнської моралі, як послух, чемність, взаємодопомога, вдячність, пошана стануть зрозумілими, коли християнську любов доповнимо смиренням, терпінням і милосердям. Християнська любов не є абстрактною любов’ю. Християнство – це не вчення, а спосіб життя. Завдяки цьому способу життя воно виросло із гірчичного зерна в могутнє дерево. Християнська любов зруйнувала рабство, створила міцну християнську сім’ю. Під її потужними ударами розпалася Римська імперія, яка була побудована на силі і доведена до повного морального розкладу. Царство Боже зруйнувало царство земне. Християнська любов – це Царство Боже, яке, за словами Христа, перебуває усередині людини. У дні Свого земного служіння Ісус Христос проповідував людям Царство Боже, тобто цінності духу, що є справжнім скарбом людини, який у неї ніхто не може забрати. Сутність проповіді Христа і Його діянь було Царство Боже, яке Він як Син Божий прийшов відкрити і дати людям. Таким чином ми можемо з впевненістю говорити про те, що “вічні цінності християнства” – це ті моделі та правила людського буття і поведінки, що встановлені Заповідями Бога, як єдиного Вічного Буття і Вічної Особистості, людині. А реалізуються ці вічні цінності, насамперед, на рівні окремої людської особистості, і вже вторинно – на рівні соціуму, щоза своєю природою сума людських індивідуальностей та існує аж ніяк невічно. Маючи такий великий багаж вічних цінностей, християнство вступило в третє тисячоліття. І відразу ж приймає на себе нові виклики, які попереднітисячоліття не знали. Спробуємо коротко обговорити основні проблеми, з якими стикається українське суспільство і освіта, зокрема. Насамперед це проблема біоетики і клонування, адже клонування є викликом Богу і створеній Ним за Своїм образом і подобою людині, невід’ємними частинами якої є свобода й індивідуальність особи. Проблема глобалізації – це прояв тотального науково-технічного прогресу, який за умови розвитку комунікації, лібералізації всіх сфер суспільно-економічного життя надає його учасникам можливість отримати максимальний прибуток, а також наслідує зближення людей, стандартизацію життя, трансформацію національних культур і конфесій та відбувається в усіх сферах людської діяльності. Звичайно, що процес глобалізації зупинити неможливо, якщо невідомими нам способами Сам Бог не зупинить його, як у свій час Він припинив будівництво Вавилонської вежі. Проблема екології, можливо є найсерйозніша проблема сучасного світу. Однією з головних причин забруднення навколишнього середовища є небачене і невиправдане зростання суспільного споживання, прагнення до необмеженого достатку і розкошів. Криза душі призвела до екологічної кризи. Вихід з екологічного глухого кута може бути знайдений лише через духовне відродження людської особистості та проведення активної просвітницької діяльності серед учнів і студентів навчальних закладів. Проблема евтаназії – умертвлення безнадійно хворих, у тому числі й за їх бажанням. Прохання хворого прискорити його смерть обумовлене, як правило, станом депресії. Таким чином евтаназія може стати формою вбивства або самогубства.
Проблема трансплантації органів, тобто теорія і практика пересадки органів і тканин, дозволяє надати допомогу багатьом хворим, які раніше були б приречені на смерть або тяжку інвалідність. Разом з тим, все більша потреба в органах для трансплантації породжує моральні проблеми і може стати загрозою для суспільства. Так, недобросовісна пропаганда донорства і комерція, пов’язана з продажем органів для трансплантації, закладають умови для торгівлі людськими органами, загрожуючи здоров’ю і життю людей. Пересадка органів живого донора може бути у випадках добровільної самопожертви заради спасіння життя іншої людини. В такому випадку згода на експлантацію (вилучення органа) стає виявом любові і співстраждання. Наступною проблемою, і на мій погляд, найболючішою в системі виховання – це проблема сім’ї. Християнство створило здорову сім’ю. Воно ліквідувало багатоженство і побудувало сім’ю на засадах любові. Без любові сім’я як така не може існувати. Бог для того і створив для Адама Єву, щоб любов, яка є основою блаженства і життя, виливалася на подібну до нього істоту. Сім’я ще називається домашньою церквою. Вона реалізує у собі любов, яка існує між Христом Спасителем і Церквою. За замислом Божим, сім’я призначена для дітонародження і розмноження людського роду. Без міцної сім’ї не може бути ні здорового суспільства, ні сильної держави. Втрата сім’ї може призвести до різкого скорочення народонаселення і поступового зникнення цивілізації. Головна причина розпаду сім’ї лежить у площині не економічній, а в моральній. Ослаблення християнської любові серед людей породило цю проблему. В результаті втрати духовних засад виникла ціла низка сімейних і суспільних проблем. До них насамперед треба віднести так звану сексуальну революцію – раннє статеве життя, пияцтво, тютюнопаління і наркоманію. Відсутність християнської сім’ї породжує проблему дітей і батьків. А з цими проблемами дитина приходить до школи і це дуже часто відображається на її поведінці.
Ще більшою бідою сучасного суспільства є наркоманія. Цей порок робить людину рабом темних сил. Найбільше вражена цим недугом молодь, і це є загрозою суспільству, яке веде боротьбу лише з наркобізнесом, а не з причинами наркоманії, на основі яких і з’явився наркобізнес. Основні причини наркоманії – це духовна спустошеність серед молоді, втрата сенсу життя і моральна нестійкість. Не відкидаючи необхідності втручання медицини, нам необхідно пропонувати наркоманам брати активну участь у християнському і суспільному житті і навертатися до моральних засад. Не сприяє зміцненню сім’ї свідоме припинення вагітності, яке набуло широкого розповсюдження. Аборт прирівнюється до вбивства, бо зародження людської істоти є даром Божим, тому посягання на життя майбутньої особистості є порушенням заповіді Божої: “Не убивай”. Широке розповсюдження абортів і їх виправдання стає загрозою майбутньому і є ознакою моральної деградації. Медики засвідчують, що вік пацієнтів, які приходять на аборт різко помолодшав. Що робити? Активно проводити роз’яснювальну роботу і наголошувати увагу на тому, що це страшний гріх. Окремо потрібно сказати і про вплив засобів масової інформації на підростаюче покоління. Телебачення, радіо, Інтернет, газети і журнали та всяке друковане слово покликані забезпечувати широкі верстви населення інформацією про все, що відбувається у світі, орієнтуючи людей у складних обставинах сьогодення. Інформування глядача, слухача і читача повинно ґрунтуватись не тільки на правді, а й на турботі про моральний стан людини і суспільства, що включає в себе пропагування загальнолюдських ідеалів, а також боротьбу з розповсюдженням зла, гріха і пороків. Але дуже часто працівники засобів масової інформації забувають про своювідповідальність перед Богом. І навіть пропагують насилля, ворожнечу і ненависть, національний, соціальний і релігійний розбрат, а також гріховні людські інстинкти, в тому числі і з комерційною метою. Всю негативну інформацію дитина не тільки сприймає, але й часто втілює в життя. З таким “багажем” дитина приходить до навчального закладу. Особливу увагу слід звернути на вплив Інтернету. Безконтрольне, багатогодинне перебування у світовому павутинні притуплює у дитини логічне мислення, вона стає замкнутою і не проявляє жодного зацікавлення до того, що відбувається на уроках і в класі загалом. На такі випадки слід негайно реагувати і разом з батьками та психологами спасати. Наголошую вашу увагу: спасати! Не можу обійти осторонь ще одну проблему. Два місяці тому в Одесі стався прикрий випадок: юнак, переможець кількох сезонів телепередачі “Самий розумний” викинувся із вікна багатоповерхівки, залишивши передсмертну записку, де було написано “Не бачу сенсу життя”. Яка ж причина цього трагічного випадку? Юнак навчався на відмінно, мав прекрасні знання в різних галузях наук, але був духовно і морально сліпим. Отже, дорогі педагоги, даючи знання не забувайте про духовний бік життя дитини. Таким чином, розбудова самостійної Української держави й реформування національної освіти потребують адекватного їм родинно-громадсько-шкільного виховання дітей та молоді, відродження гуманістичної педагогіки в Україні.
Ось чому у комплексі завдань, які розв’язуються нашим суспільством на сучасному етапі, перебудова діяльності загальноосвітньої школи має посістиособливе місце. Мета здійснюваних перетворень – забезпечити нову якість навчання і виховання молоді, створити тим самим необхідні умови для соціально-економічного й духовного розвитку нашого суспільства. Тому звернення до педагогічної спадщини минулого є тим науковим джерелом загальнолюдських цінностей, які спонукають до пошуку нових, більш оптимальних шляхів морального виховання на основі дослідження і відродження суспільно-історичного досвіду та освітніх надбань українського народу, зокрема, видатного його представника – Івана Івановича Огієнка (1882-1972), митрополита Православної Церкви, міністра освіти Української Народної Республіки.
Про християнські цінності у сім’ї
Нині багато вітчизняних педагогів звертаються о перевірених вітчизняною і світовою практикою християнських цінностей. Це не випадково, оскільки християнська традиція є домінуючою темою в житті нашого народу. Українці протягом століть дотримувались християнських норм життя і завжди були релігійними, що дало їм змогу створити високу духовну культуру. Український теолог Б.Гудзяк відзначає, що християнство постало головним джерелом фундаментальних етичних і моральних ідей та цінностей нашого народу. Церква, яка ще в епоху Київської Русі посіла місце основного носія культури і мистецтва нашого народу і залишалась ним тривалий час, регламентувала доброзичливі норми стосунків між людьми, виховуючи глибокі почуття поваги молоді до старших, дітей до батьків, милосердя, патріотичні почуття тощо. Г.Ващенко вважав, що до революції 1917 року головними чеснотами українців були глибока релігійність, стриманість у словах і поведінці, працелюбність, цнотливість, гостинність, патріотизм, високий естетизм життя, дружба, повага до старших, повага до жінок, правдивість, щирість, скромність. Такі ж людські вади, як гордість, заздрощі, лицемірство, пияцтво, лихослів’я засуджувалися християнством.Зміст християнської моралі подає Велика книга людства – Біблія – в трьох аспектах. Перший – це вже перераховані християнські чесноти.Другий аспект – плоди дарів Духа Святого: любов, радість, спокій, терпіння, доброта, милосердя, віра.Третій аспект – 10 Божих заповідей, у перших чотирьох з яких заповідається любов до Бога, а в останніх шести — любов до ближніх (шануй батька й матір; не вбивай; не будь розпусний; не кради; не свідчи неправдиво на ближнього свого; не будь заздрісним).Вважаємо, що десять заповідей Божих — це є десять моральних еталонів, які мають бути дороговказом людям у певних життєвих ситуаціях. На відміну від епікурейського вчення (їж, пий, веселись, тому що завтра помреш від безцільного існування), християнство проповідує вищі цінності: любов, турботу, чесність, здатність тримати слово; норми моральної поведінки людей.Напрошується питання, яким чином ознайомлювати дітей зі змістом Біблії, учити жити за християнськими законами, оскільки освіта в Україні носить світський характер. На наш погляд, є кілька шляхів залучення дітей до християнської моралі. Звичайно, головна роль у цій справі належить сім’ї, оскільки саме вона виховує дитину всім укладом життя, своєю духовно-моральною атмосферою, багатством і теплотою стосунків, у ході яких дитина успадковує й активно трансформує певні ціннісні установки, стереотипи мислення, способи поведінки, життєві ставлення до навколишнього світу і самої себе. Окрім того, родина є ще й фундаментальною цеглинкою суспільства, показником його моральності. Здорова християнська родина є скарбницею правдивих цінностей, носієм і плекальницею традицій.Нині сім’я, поряд із проблемами економічного характеру, переживає кризу духовності. Зникають такі цінності, без яких вона не може існувати, — подружня вірність, взаємоповага, втрата цінності жіночності і мужності, а також материнства і батьківства. Коротко розглянемо деякі проблеми сучасної родини.Проблема розлучень, подружньої невірності. За даними соціологічних досліджень, кількість сімей, що розпалися, зросла майже в 1,5 раза, хоча нормами християнської моралі засуджується подружня невірність і розірвання шлюбу: “Що Бог з’єднав, людина того не розрушить”. Цьому сприяли церковні шлюби, освячені Божим благословенням. Людина, перебуваючи в такому шлюбі, наповнюється внутрішнім спокоєм, радістю, миром, захищеністю. Подружжя наділене рівними правами, хоча й різними покликаннями. Традиційно чоловік є захисником сім’ї і її годувальником, дружина — берегинею домашнього вогнища.У давніх сім’ях розлучення було надзвичайно рідкісним явищем, оскільки вінчання відбувалось за великої кількості знаних людей, за умови розуміння духовного значення присяги на Євангелії, а це викликало цілковито закономірну боязнь осуду. Нині цивільним шлюбам, а часто і церковним, не надається особливого значення: вінчання в церкві багатьма, на жаль, розглядається як данина моді. Через нерозуміння важливості подружнього життя і його ролі у формуванні здорової родини багато шлюбів через різні причини, часом незначні, розпадається, в результаті чого травмуються найменш захищені члени родини — діти.Наступною проблемою сучасної християнської сім’ї є малодітність або ж бездітність. Молоді пари вважають, що передусім мають набути соціального статусу, матеріального добробуту, а вже потім — народжувати дітей. Коли ж ми звернемося до історії, то побачимо, Ідо здебільшого сім’ї наших предків були багатодітними. Багатодітними і релігійними були родини видатних людей, наприклад, Коцюбинських, Шевченків, Драгоманових, Шептицьких та ін. За Біблією, продовження роду є чи не найважливішим призначенням родини, оскільки подружжя — це спільнота, пов’язана любов’ю, і є одним тілом. Тому родина повинна нести повне навантаження цієї любові, творити нові життя.Однією з основних проблем сучасної родини є послаблення сімейних стосунків, ролі сім’ї у вихованні дітей. Ця проблема виникає як через економічні фактори (матеріальна скрута, невпевненість дорослих членів родини у завтрашньому дні призводять до втрати їх авторитету в очах дітей), так і через прогалини у знаннях батьків щодо виховання дітей. Причому, на наш погляд, ці знання мають стосуватися не лише педагогіки і психології, а й релігійного виховання дітей, зокрема, бути спрямованими на засвоєння молодим поколінням норм християнської моралі.
Категорії християнських моральних цінностей
Серед християнських моральних цінностей загальнолюдського звучання розрізняємо: перша категорія — головні людські цінності, що більшою чи меншою мірою входять до всіх інших етичних цінностей (цінність життя, краса, істина, свобода); до другої категорії відносимо чесноти (справедливість, сміливість, правдивість, щирість, любов до ближнього, вірність, довір’я, скромність, відданість); до третьої — більш часткові моральні цінності (здатність дарувати іншим своє духовне надбання; любов, спрямована на ідеалізовану цінність іншої особистості тощо). Ці цінності можна диференціювати і далі.
До чеснот належать такі якості: доброта, увага, чуйність, милосердя, толерантність, доброчестність, чесність, повага, правдивість, справедливість, гідність, повага до людей, терпимість, благородство, вірність, мужність, великодушність, витримка, достоїнство, щирість, жертовність, скромність, сміливість, співчуття, працелюбність, бережливість, тощо. Характерною їх особливістю є наявність у кожної позитивної цінності свого негативного еквіваленту, який також входить до структури цінностей, але як негативно значуща складова: толерантність — нетерпимість, вірність – зрада, любов — ненависть, бережливість — марнотратство тощо.
Поділ цінностей на позитивно значущі та негативно значущі дає людині можливість вибирати між багатьма цінностями й зумовлює смислову послідовність дій і вчинків як окремої людей, так і спільнот.
Складовими моральних християнських цінностей є також естетичні характеристики цих цінностей, естетичні категорії — прекрасне і трагічне. Вони широко входять до структури розумі цінностей і оперування ними.
На основі залучення дітей до універсальних цінностей формуються складові духовного світу, моральність особистості, яка є головний життєвим орієнтиром і здатна структурувати реальність за критеріями значущості.
Форми виховання духовності засобами християнських моральних цінностей
Процес формування духовності на основі християнських моральних цінностей значною мірою зумовлюється інтегрованим підходом до цього процесу. Висунення інтегрованості як провідної форми залучення дітей до християнських цінностей пояснюється поліфонічністю і багато аспектністю предмета, проблемне поле якого перебуває в різних галузях культури, в різних галузях знання, у предметах, що викладаються у школі й позашкільних закладах освіти. Тому знання як форма залучення до цінностей посідають провідне місце. Де б не відбувався процес передавання знань: у позашкільних закладах освіти, в таборах відпочинку, в гуртках, у процесі самоосвіти, треба повно та об’єктивно розкривати їх через роз’яснення, обґрунтування, наводячи численні приклади і через складову знань досягати свідомого засвоєння матеріалу. Отримання й оволодіння знаннями тут, мабуть, більше, ніж за будь-якого виховного впливу, має носити зацікавлений, особистісний і емоційний характер.
Велике значення мають емоції, адже вони повністю лежать до почуттєвої сфери, проходять через психіку людини і саме від цієї сфери залежить сприймання або ж відмова від тих чи інших цінностей. Людину не можна примусити бути моральною — потрібно її переконати, пропустити знання через її емоції, почуття, психіку, через свідомість з тим, щоб висловлені моральні цінності стали її власним надбанням.
Знання та емоції, тобто, когнітивно-почуттєвий фон, закріплюються у вправлянні, досвіді, діяльності різних форм та видів, через які вихованці не лише пізнають, а й оволодівають красою духовного життя, побудованого на засадах моральних цінностей. Забезпечити духовне життя дітей можна лише тоді, коли вони в творчій діяльності використовують свої емоційні, інтелектуальні й фізичні сили.
В процесі формування духовності засобами моральних християнських цінностей доцільно широко використовувати через посередній виховний вплив вихователя на дітей настанови, нагадування, попередження, переконання, пораду, прохання, похвалу (схвалення), оцінювання, погрозу, покарання як виховні впливи і спонуки (за П.Юркевичем).
Серед методів і форм духовного формування одне з провідних місць належить активним формам і методам (ситуаційно-рольові ігри, соціограми, метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, ігри -драматизації тощо), які дають дітям можливість предметно, безпосередньо й емоційно бути в ситуації морального вибору та морального пошуку.
Особливе місце посідають форми й методи, які залучають дітей до художньо-музичного, мистецького світу християнських цінностей, де поєднуються традиційні методи з художньою діяльністю самих дітей — живописом, ліпленням, декоративно-прикладним мистецтвом, музикуванням, драматизацією тощо. Крім цих методів доцільно використовувати й традиційні — бесіди, лекції, семінари, роботи з книгою тощо.
Одним з напрямів залучення дітей до християнських цінностей може бути краєзнавча та екскурсійно-пошукова робота, яка знайомить дітей з досвідом і традиціями адаптації християнських моральних цінностей до культури рідного краю.
Результативність застосування інтегрованого підходу, різноманітних виховних форм, методів і впливів великою мірою залежить від того, наскільки вони відповідатимуть індивідуальним і віковим особливостям дітей, задовольнятимуть їхні духовні потреби, викликатимуть відповідну мотивацію і стимулюватимуть саморозвиток і самовиховання дитини, спонукатимуть до морального удосконалення.
Додаткові матеріали до теми читай тут>>>
Далі переглянемо відеопритчу про цінності
Домашнє завдання
Кожен бере завдання прочитати до наступної зустрічі соборні послання від апостола Івана, та записує найбільш вподобані фрази які адаптує до свого буденного життя!
Молитва
Робимо знак хреста, та кілька хвилин робимо час тиші, за тим після кожної Ісусової молитви (яку співаємо по 5 разів) кожен може сказати своє намірення, і знову співаємо Ісусову молитву, і так поки є намірення. По закінченню священник дає благословіння.
Можна наприкінці подивитись відео:
А тепер – чай та щось смачненьке
