Покликання до солідарності: “Блаженні вбогі”.
Це п’ятий крок програми духовних приготувань української молоді до Світового Дня Молоді Краків 2016
Стати плече в плече зі слабшим означає засвідчитись сильним, не лякатися розділити хліб зі злидарем означає засвідчити себе багатим; бути солідарним з тим, хто потребує помочі, означає засвідчити себе людиною, сотвореною на образ і подобу самого Бога
Розпорядок зустрічі:
- Збір
- Привітання та початкова молитва
- Вступне славо
- Пояснення для праці в групах
- Праця в групах
- “Вільний мікрофон”
- Пояснення теми
- д/з
- молитва
- чай і щось смачненьке
Початкова молитва
Перехрестившись, робимо маленьку тишу для читання Святого Письма:
Підвівши очі, Ісус побачив, як заможні кидали свої дари до скарбнички.
Побачив він також і вдову убогу, що кидала туди дві лепти,
і сказав: “Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більш від усіх.
Усі бо вони вкинули як дар Божий з їхньої надвишки, вона ж з убозства свого поклала ввесь свій прожиток, який мала
Лука 21; 1-4
Вступне слово
Питання до залу для маленької дискусії
Що означають слова Господні: “Блаженні убогії духом”? Які “убогі” маються тут на увазі?
«Немаючи нічого, мати всьо….»
У запитанні, що його свого часу поставив читач однієї з моїх духовних рубрик, йдеться про першу із Заповідей блаженств Нагірної проповіді Господа нашого Ісуса Христа: “Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне” (Євангеліє від Матвія, 5 розділ, 3 вірш).
Слово “блаженство” означає “щастя” і, як бачимо, шлях до цього щастя лежить саме через духовну убогість. Про що тут мова? Насамперед необхідно зазначити, що поняття духовної вбогості не є синонімом ущербності, недостатності а чи неповноцінності. Мова тут, безперечно, про інше. Про духовний стан, який є протилежним так званій світській “крутості”, – ось про що тут ідеться! Тут вбогість позитивна, зі знаком “плюс”. “Вбогість”, яка насправді є силою. І силою не за шкалою цінностей “сильних світу цього”, але цінностей Божих. “Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваоф” (Книга пророка Захарії, 4.6).
Поняття “бідняки Господні” (давньоєврейською “ебіонім Ягве”, або “анавім” – “убогі”) відоме ще з часів Старого Заповіту, і за змістом визначається як “лагідні”, “тихі”, “смиренні”. Блаженної пам’яті отець Олександр Мень пише з цього приводу у загальновідомій праці “Історія релігії”:
“«Лагідність» і «смирення» – слова, які сильно постраждали від неправильного вживання та хибних асоціацій; смирення легко ототожнюється нині з ханжеською єлейністю, низькопоклонством, принизливою покірністю. Проте смирення в біблійній старозавітній та християнській традиціях розуміється як духовна тверезість і доброта, що є протилежними сп’янінню гординею… Слова «анавім» та «ебіонім» і у євангельські дні означають тих, хто свідомо став на шлях добра й безкорисливості; і саме тому через вісім сторіч після [пророка] Ісаї у Своїй Нагірній проповіді Христос насамперед звернувся до «вбогих», «лагідних», гонимих та шукаючих правду. І про Себе Він каже: «…навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, – і знайдете спокій душам своїм» (Від Матвія, 11.29)”.
Духовна вбогість має іще одне важливе значення. Убогі духом – це ті віруючі й вірні овечки стада Христового, які не зупиняються на досягнутому, серця яких наповнені невгасимою горливістю до Господа, завжди палають очищуючим, зігріваючим, просвітлюючим вогнем Божої любові. Це ті, які постійно прагнуть живої води Божого слова, є воістину ненаситними у виконанні волі Божої, і невтомно долають шлях здобуття Духа Святого, шлях до небесних висот благодаті. Які ніколи не скажуть з пихатим фарисейським самовдоволенням: “Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого…”, але як дійсно убогі постійно взивають до Господа: “Хліба духовного, хліба насущного дай нам сьогодні!..”
Блаженні убогі духом, бо їх путь – то дорога святості, шлях вічного богоєднання, як і читаємо у Відкритті святому апостолу Івану Богослову: “І Ти [Христе] їх зробив для нашого Бога царями і священиками – і вони на землі царюватимуть!” (Об’явлення, 5.10). Цей “царський шлях” символічно зображений у книзі Вихід, в образах синів (плодів віри) священика Аарона, брата Мойсеєвого.
Біблія – Книга символічна, і всі персонажі її тою чи іншою мірою духовно присутні у кожному з нас. Священик Божий Аарон (ім’я Аарон означає “Горній”) символізує собою тих віруючих і вірних, які, ставши правдиво убогими духом, тобто смиренними перед Господом, піднялися на висоти досконалості – духовні висоти служіння Богові. Ми всі покликані стати отими “царями й священиками” для нашого Бога. Царями – тому що наш розум має царювати над нашою плоттю, а дух – над розумом; а священиками – бо нам належить повністю віддатися на волю Божу, присвятити себе Йому, зробитися духовними “Ааронами”:
“І взяв Аарон Елішеву, дочку Амінадавову собі за жінку (“жінка” біблійною мовою – це життя; “чоловік” відповідно – віра. Елішева, Єлизавета у перекладі означає “Бог є клятвою її”. Клятва в Біблії – це з’єднання. Єлизавета – це життя, з’єднане з Богом, праведне життя. І це нам належить обрати собі оту “Елішеву” – життя святе, сполучене із Богом. – Авт. ), і вона породила йому Надава, і Авігу, і Елеазара, і Іфамара” (Вихід, 6.23).
Ім’я Надав означає “Завзятий”, “Охочий”, “Ревний”, “Горливий”. Це перший плід, перша умова і перша ознака щирого служіння Богові, коли “ревність до дому Твойого [о, Господи!] з’їдає мене” (Псалом 68(69), 10 вірш).
І якщо є в нас оця “ревність про Боже”, якщо “ходимо не за тілом, а за духом”, якщо “духом умертвляємо тілесні вчинки”, якщо думаємо завжди про духовне, а значить і є тими “вбогими духом”, – то обов’язково стаємо синами Божими по благодаті Христовій, “бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі” (див. Послання апостола Павла до Римлян, 8 розділ). Тоді народжується в серці нашому “другий син Ааронів” – Авігу (Авігу, або Авіуд – “Бог – мій батько”).
А за ним і третій – Елеазар (Елеазар – “Бог допомагає”, благодать Божа). І все, про що тільки не попросимо у Отця нашого Небесного в Ім’я Його – дається нам.
А відтак і четвертий, Іфамар (Іфамар – “Острів пальм”, а пальма в Біблії – символ прославлення. Згадаймо хоча б славний в’їзд Господа в Єрусалим: пальмовим віттям та вигуками “Осанна”, “Спасіння”, стрічали тоді Ісуса). Коли являємо своїм життям, життям своєї родини, церкви, громади твердий, надійний “суходіл” – острів слави Божої посеред бурхливого моря пристрастей світу цього, “житейського моря, схвильованого спокус бурею”. Острів істинного Православ’я! Острів, на якому царює Господь…
“Блаженні убогії духом, бо їхнє є Царство Небесне…”
Що означає засвідчити себе людиною створеною на образ і подобу Бога?
Бути «образом» чи «подобою» Божою у найбільш елементарному розумінні означає, що ми були створені, аби походити на Бога. Адам не походив на Бога у тому розумінні, що Бог має тіло і кров. Святе Письмо говорить, що «Бог є дух» (Івана 4:24) і, таким чином, існує без тіла. Тим не менше, тіло Адама відображає життя Бога тим, що воно володіло бездоганним здоров’ям і не підлягало смерті.
Образ Бога стосується нематеріальної частини людини. Це ставить людину окремо від тваринного світу, готуючи її до влади, передбаченої Богом (Буття 1:28), і дає їй можливість підтримувати зв’язок зі своїм Творцем. Це схожість розумова, моральна і соціальна.
Розумова схожість полягає в тому, що людина була створена як раціональна, вольова особистість; іншими словами – людина може розмірковувати та вибирати. Це відображення Божого інтелекту і свободи. Кожного разу, коли хтось винаходить машину, пише книгу, малює пейзаж, насолоджується симфонією, підраховує цифри чи дає ім’я домашній тваринці, він підтверджує той факт, що ми були створені за образом Божим.
Моральна схожість – людина була створена у праведності й бездоганній невинності, відображаючи Божу святість. Бог бачив усе, що Він зробив (включаючи людство) і сказав, що це «вельми добре» (Буття 1:31). Наша совість, «моральний компас», є відпечатком того початкового стану. Коли хто-небудь пише закон, відмовляється від зла, хвалить добру поведінку чи почувається винним, він підтверджує те, що ми були створені за подобою самого Бога.
Схожість соціальна – людина була створена для спілкування. Це відображає Божественну триєдину природу і Його любов. В Едемі людина, у першу чергу, спілкувалася з Богом (у Бутті 3:8 ідеться про це), і першу жінку Бог створив, тому що «не добре, щоб бути чоловіку самотнім» (Буття 2:18). Кожного разу, коли хтось одружується, знайомиться, обіймає дитину чи відвідує церкву, він демонструє факт нашого створення за образом Божим. Будучи створеним за Божою подобою, Адам також мав здатність робити вільний вибір. Хоча йому було дане праведне єство, Адам зробив невірний вибір, повставши проти свого Творця. Вчинивши так, він спотворив Божий образ у собі, і передав це всім своїм дітям, включаючи нас (Римлянам 5:12). Сьогодні ми все ще несемо у собі образ Божий (Якова 3:9), але також ми несемо і шрами гріха. Це проявляється розумово, морально, соціально та фізично.
Добра новина полягає в тому, що, коли Бог викупляє людину, Він починає відновлювати у ній Свій початковий образ, відтворюючи «…нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди» (Ефесянам 4:24; див. також Колосянам 3:10).
Праця в групах
Для роздумів в групах
- Що таке бідність?
- Що таке убогість?
- Яка різниця між вбозтвом та бідністю?
- Убогість як «дар»- що це?
- Убогість як багатство?
- Що потрібно для того, щоб успадкувати?
«Один чоловік підійшов до Ісуса і запитав Його: «Вчителю, що доброго мушу я зробити, аби успадкувати вічне життя?» 17 На те Ісус мовив: «Чому ти Мене питаєш, що є добре? Ніхто не є добрим, крім Самого Бога. Але, якщо хочеш мати вічне життя, виконуй заповіді». 18-19 Тоді чоловік спитав: «Які заповіді?» На те Ісус відповів: «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не бреши, шануй батька й матір своїх, люби ближнього свого, як себе самого».
20 І мовив чоловік до Нього: «Я завжди виконував усі ці заповіді. Чого мені ще бракує?» 21 Тоді Ісус мовив: «Якщо хочеш бути досконалим, іди й продай все, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним, й матимеш ти багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною».
22 Та коли чоловік це почув, то глибоко засмутився, бо був він дуже багатий.
23 Ісус звернувся до Своїх учнів: «Істинно кажу вам: тяжко буде багатому ввійти в Царство Боже! 24 Ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».
25 Почувши це, учні Ісуса дуже здивувалися й запитали Його: «То хто ж тоді може бути спасенний?»
26 Подивившись на них, Ісус відповів: «Це неможливо для людей, але не для Бога, бо для Нього немає нічого неможливого».
27 Тоді Петро промовив до Нього: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою! То що ми с того матимемо?»
28 Тоді Ісус сказав: «Істинно кажу вам: коли настане новий світ, Син Людський зійде на престол Слави Своєї, і ви, хто за Мною йшли, також сидітимете на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять племен ізраїльських. 29 Кожний, хто залишив хату свою, братів, сестер, батька, матір, дітей або господарство своє заради імені Мого, одержить у сто разів більше, ніж залишив, а також успадкує вічне життя. 30 Багато з тих, хто сьогодні перші, стануть останніми, а останні — першими».
Матея 19; 16-30
Презентація кожної групи
«Вільний мікрофон»
Пояснення теми
Послання Папи Франциска на Світовий День Молоді 2014 року
«Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне» (Мт 5,3)
Дорога молоде,
В моїй пам’яті глибоко закарбувалась надзвичайна зустріч, яку ми пережили в Ріо-де-Жанейро у часі XXVIII Світового Дня Молоді: це було велике свято віри й братерства! Чудові бразильці прийняли нас з широко відкритими обіймами, як статуя Христа Спасителя, котра височіє з гори Корковадо над прекрасним краєвидом пляжу Копакабана. Над берегом моря Ісус відновив свій заклик, щоб кожен з нас став його учнем-місіонарем, віднайшов Його, як найцінніший скарб свого життя і ділився тим багатством з іншими, близькими і далекими, аж до найбільш віддалених географічних та екзистенціальних периферій сучасності.
Наступний етап міжконтинентальної прощі молоді відбудеться у Кракові в 2016 році. Щоб задати ритм нашій подорожі, хочу, разом з вами, впродовж наступних трьох років роздумати над Євангельськими Блаженствами, які читаємо в Євангелії Святого Матея (5, 1-12). В цьому році розпочнемо розважанням над першим: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне» (Мт 5,3); на 2015 рік пропоную «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога» (Мт 5,8); і врешті у 2016 році темою буде «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя» (Мт 5,7).
1. Революційна сила Блаженств
Завжди дуже корисним для нас є читання і розважання Блаженств! Ісус їх виголошує виголосив у своїй першій великій проповіді, на березі Галилейського озера. Там була численна юрба людей, а він вийшов на пагорб, щоб навчати своїх учнів, тому цю проповідь називають Нагірною. Біблія дивиться на гору як на місце, де відбувається Боже Об’явлення, а Ісус, що виголошує проповідь на горі, представляє себе як Божественний Вчитель, як новий Мойсей. А що сповіщає? Ісус сповіщає дорогу життя, ту дорогу, котрою Він сам проходить, більше того котрою Він сам і є, і пропонує її як дорогу справжнього щастя. В цілому своєму житті, від народження у Вифлиємській яскині аж до смерті на хресті і воскресіння, Ісус був втіленням Блаженств. У Ньому здійснились всі обітниці Божого Царства.
Виголошуючи Блаженства, Ісус заохочує нас піти за Ним, разом з Ним пройти, дорогою любові, тією єдиною, котра веде до вічного життя. Ця дорога не є легкою, але Господь нам гарантує свою ласку і ніколи не залишає нас самих. У нашому житті є присутніми вбогість, утиск, приниження, боротьба за справедливість, важка праця щоденного навернення, змагання, щоб жити покликанням до святості, переслідування і ще так багато інших викликів. Але якщо відкриємо двері Ісусові, якщо дозволимо, щоб Він був присутній у нашій історії, якщо будемо з ним ділитись нашими радостями й болем, то ми пізнаємо мир і радість, такі, які може дати лише Бог – нескінченна любов.
Ісусові Блаженства містять революційну новизну, взірець щастя, який є протилежністю до того, що переважно пропонується в засобах масової інформації. Для світської ментальності є великим згіршенням те, що Бог прийшов, щоб стати одним з нас, що вмер на хресті! За логікою світу, ті, кого Ісус називає блаженними, вважаються «невдахами» та слабаками. З іншого боку, возвеличується успіх будь-якою ціною, добробут, зухвалість влади, самоствердження за рахунок іншого.
Дорога молоде, Ісус закликає нас відповісти на Його пропозицію життя, прийняти рішення, якою дорогою хочемо йти, щоб здобути справжню радість. Це є великим викликом віри. Ісус не боявся запитати своїх учнів, чи справді хочуть піти за Ним, чи швидше воліють відійти й піти іншими дорогами (пор. Ів 6,67). А Симон, названий Петром, мав сміливість сказати: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе – слова життя вічного!» (Ів 6,68). Якщо ви також зможете відповісти Ісусові «так», то ваше молоде життя наповниться змістом і таким чином стане плідним.
2. Відвага щастя
Але що означає «блаженні» (грецькою makarioi)? Блаженний означає щасливий. Скажіть мені: чи справді прагнете щастя? Коли нас приваблюють численні удавані пропозиції щастя, є загроза, що задовільнимося будь-чим, що будемо мати «крихітну» ідею життя. А ви прагніть того, що велике! Розширюйте ваші серця! Блаженний П’єр Джорджіо Фрассаті мав звичку говорити: «Життя без віри, без спадку, який потрібно боронити, без постійної боротьби за правду – це не життя, тільки існування. Ми ніколи не маємо існувати, а завжди – жити» (лист до І. Боніні, 27 лютого 1925). В день беатифікації П’єра Джорджіо Фрассаті 20 травня 1990 року папа Івана Павло ІІ назвав його «людиною блаженств».
Якщо справді проявите найглибші прагнення вашого серця, тоді зрозумієте, що у вас є незгасне бажання щастя, а це, в свою чергу, дасть вам можливість викрити й відкинути багато «дешевих» пропозицій, які бачите довкола вас. Коли шукаємо успіху, задоволення, егоїстичного володіння і з цього робимо божків, то можемо також пережити миті насолоди, фальшивого почуття заспокоєння, але зрештою стаємо невільниками, ніколи не почуваємось задоволеними, зроджується постійне прагнення шукати більшого. Дуже сумно спостерігати «ситу», але слабку молодь.
Святий Іван, звертаючись до молоді, говорив: «Ви сильні, і слово Боже у вас перебуває, і ви перемогли лукавого» (1 Ів. 2,14). Молоді люди, які вибирають Христа, є сильними, насичуються Його Словом і не «об’їдаються» іншими речами. Майте сміливість йти проти течії. Майте сміливість справжнього щастя! Скажіть «ні» культурі поверховності, відкинення та того, що тимчасове, котра вважає, що ви не можете взяти на себе відповідальність і протистояти великим життєвим викликам!
3. Блаженні вбогі духом…
Перше блаженство, тема найближчого Світового Дня Молоді, оголошує щасливими вбогих духом, бо їм належить Царство Боже. В часи, коли так багато осіб терплять через економічну кризу, поєднання вбогості й щастя може здатись недоречним. Отож, яким чином можна сприймати вбогість як блаженство?
Насамперед, постараймось зрозуміти, що означає «вбогі духом». Коли Син Божий став людиною, Він вибрав дорогу вбогості, применшення. Як говорить св. Павло в листі до Филип’ян: «Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившись як людина» (2, 5-7). Ісус є Богом, котрий відрікається своєї слави. Тут бачимо Божий вибір вбогості: Він «став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли» (пор. 2 Кор 8,9). Це є таємниця, котру споглядаємо в печері, бачачи Божого Сина в яслах, а пізніше на хресті, де применшення сягає свого найвищого прояву.
Грецький прикметник ptochós (вбогий) має не лише матеріальне значення, але також означає «жебрак». Потрібно його також пов’язати з єврейським поняттям anawim, «убогі Яхве», котре означає покору, усвідомлення власного обмеження, свого життєвого стану вбогості. Анавім довіряють Господу, знають, що залежать від Нього.
Гарно це вміла помітити свята Тереза від Дитятка Ісуса: Господь Ісус у своєму втіленні являється як жебрак, потребуючий у пошуках любові. Катехизм Католицької Церкви говорить про людину як про «жебрака перед Богом» (№ 2559) і говорить нам, що молитва є зустріччю Божої спраги з нашою спрагою (№ 2560).
Святий Франциск Асизький дуже добре зрозумів тайну блаженства вбогих духом. Справді, коли Ісус промовив до нього в особі прокаженого і з розп’яття, він розпізнав велич Бога й свій стан покірності. Цілими годинами Бідний в молитві питав Бога: «Ким є Ти? Ким я є?». Відрікся заможного і безтурботного життя, щоб одружитись з «Панею Убогістю», щоб наслідувати Ісуса і в прямому розумінні йти за Євангелією. Франциск жив наслідуванням убогого Христа і любов’ю до бідних нерозривно, як двома сторонами однієї медалі.
Можете мене запитати: як практично можемо зробити, щоб та вбогість духу перетворилась на стиль життя, щоб реально впливала на наше життя? Дам вам відповідь у трьох пунктах.
Насамперед, намагайтесь бути вільними в ставленні до речей. Господь нас кличе до євангельського способу життя, назнаменованого поміркованістю, і до непіддавання культурі споживацтва. Йдеться про пошук того, що найважливіше, вміння відректись від поверхових і зайвих речей, які нас пригнічують. Варто відділитися від бажання мати, від грошей, які спершу трактуються як ідол, а потім даремно витрачаються. Поставмо Ісуса на перше місце. Він може визволити нас від ідолопоклонств, котрі нас роблять рабами. Дорога молоде, довіртеся Богові! Він нас знає, любить нас і ніколи про нас не забуває. Так як піклується про польові лілії (пор. Мт 6,28), так не дозволить, щоб нам чогось забракло. Також, щоб подолати економічну кризу, потрібно бути готовим до зміни стилю життя, позбутись багатьох випадків марнотратства. Наскільки необхідною є сміливість щастя, настільки ж потрібною є сміливість поміркованості.
По-друге, щоб жити тим блаженством, усі потребуємо навернення у ставленні до вбогих. Мусимо піклуватись про них, мати чутливість на їх духовні та матеріальні потреби. Вам, молодим, хочу особливо доручити завдання зробити солідарність центром людської культури. Перед лицем давніх та нових форм убогості – безробіття, еміграції, багатьох різноманітних узалежнень – маємо обов’язок бути пильними й свідомими, долаючи спокусу байдужості. Подумаймо також про тих, які не почуваються любленими, не мають надії на майбутнє, відмовляються від активного життя, бо є пригніченими, розчарованими та наляканими. Мусимо навчитись бути з бідними. Не наповнюймо наші уста гарними словами про вбогих! Зустріньмось з ними, подивімося в їхні очі, послухаймо їх. Вбогі для нас є реальною нагодою зустрітися з самим Христом, доторкнутися до Його страждаючого тіла.
Однак – і це третій пункт – вбогі не є лише особами, яким можемо щось дати. Вони також мають багато що нам запропонувати, щоб нас навчити. Багато можна навчитись від мудрості вбогих! Уявіть, що один зі святих XVIII століття, Венедикт Йосиф Лабре, котрий спав у Римі на вулиці й утримувався з пожертв людей, став духовним провідником багатьох осіб, в тому числі шляхти та можновладців. В певному сенсі, вбогі є для нас наче вчителі. Вчать нас, що вартість особи не визначається тим, чим вона володіє, скільки має на рахунку в банку. Вбогий, особа без матеріального достатку, завжди зберігає свою гідність. Убогі можуть також нас багато навчити про покору і довіру до Бога. В притчі про митаря і фарисея (Лк 18,9-14) Ісус представляє митаря як приклад, бо він є покірним і визнає себе грішником. Також вдова, яка кинула дві лепти до скарбнички у храмі, є прикладом щедрості тих, котрі, хоч мають небагато або взагалі нічого, дарують усе (Лк 21, 1-4).
4. …бо вони успадкують Царство Небесне
Головною темою Ісусового Євангелія є Царство Боже. Ісус є уособленням Божого Царства, є Еммануїлом, Богом-з-нами. Саме в людському серці встановлюється і зростає Царство, панування Бога. Царство одночасно є даром і обітницею. Вже є дане нам в Ісусі, але мусить ще уповні здійснитись. Саме тому щоденно молимось: «Нехай прийде Царство Твоє».
Є глибокий зв’язок між вбогістю і євангелізацією, між темою останнього Світового Дня Молоді – «Ідіть і навчіть всі народи» (мт 28,19), і темою цього року: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне» (Мт 5,3) Господь бажає вбогої Церкви, яка євангелізує вбогих. Ісус, коли посилав Дванадцятьох на місію, сказав їм: «Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, – бо робітник вартий утримання свого» (Мт 10, 9-10). Євангельська вбогість є фундаментальною умовою для поширення Царства Божого. Найгарніші й найбільш спонтанні радості, які я пережив у своєму житті – це радості вбогих людей, котрі не мають багато такого, чого могли б триматись. В сучасному світі євангелізація буде можлива тільки через зараження радістю.
Як ми побачили, блаженство вбогих духом скеровує наші стосунки з Богом, з матеріальними добрами і з убогими. У світлі Ісусових слів і прикладу помічаємо, як сильно потребуємо навернення, поправлення, щоб логіку «мати більше» радше переважала логіка «бути більше»! Святі є тими, хто може нам допомогти найкраще зрозуміти блаженства. Саме тому долучення до грона святих Івана Павла ІІ в неділю після Воскресіння Христового є подією, котра сповнює наші серця радістю. Він буде великим небесним заступником і опікуном Світового Дня Молоді, ініціатором і популяризатором якого він був. А в спільноті святих він і далі буде вашим батьком і приятелем.
Дорогі молоді друзі, Магніфікат (Величання), пісня Марії, вбогої духом, – це також пісня усіх тих, хто живе Блаженствами. Радість Євангелії плине з вбогого серця, спроможного радіти і дивуватись Божими ділами, як серце Діви, котру усі покоління називають «блаженною» (пор. Лк 1,48). Хай Вона, Мати вбогих і зоря нової євангелізації, допомагає нам жити Євангелією, втілити Блаженства в нашому житті й мати сміливість щастя.
Ватикан, 21 січня 2014, пам’ять Святої Агнеси, діви та мучениці.
Відео про дідуся Добрі
Домашнє завдання
Для поглиблення теми особисто кожен з відповідальністю бере постанову прочитання одної з обраних книг….
Молитва
Молитва “Отче наш” та “Богородице Діво” з благословенням присутнього отця.
