Оригінальна версія історії про Марію та Марту. Автор — Розмарі Кінг
– Ох, якими ж вони є ці чоловіки! — говорила я собі під ніс, нервово шматуючи кольорову капусту — так, що її частинки розліталися по кухні — Такий вони мають собі звичай! Варто їм лишень побачити, що стіл не є накритим, як вони одразу виходять із себе. А хто для них приготує стіл, якщо я зараз не загоню себе до смерті! Я не одразу зрозуміла, що потрапила в історію…
Напередодні ввечері один паломник перетинав нашу місцевість, а вона знаходиться саме на дорозі до Єрусалима, лише декілька стадій від міста… отже, повз нас проїжджає багато подорожніх, а той що був вчора повідомив, що нещодавно перегнав мандрівного проповідника Ісуса і натовп його прибічників. Паломник повідомив, що всі вони йдуть по цій дорозі і приїдуть до Бетанії, скоріше за все, завтра. А коли Ісус йшов цією дорогою, то ми, зазвичай, Його приймали у себе. Ми — це мій брат Лазар, сестра Марія і я сама. Ми, як і наші вже неживі батьки, маємо щось на зразок заїзного двору, де можна заночувати і отримати просту їжу.
«Чи ви чули, що наробила Марта? Коли Ісус прийшов до неї, то в домі був страшенний безлад, а пригощала його лише хлібом та сиром!»
Так ось, Ісус та його родина — мати Марія, батько Йосип та інші діти завжди зупинялися у нас, коли кожного року в здійснювали Пасхальне паломництво. За ці роки наші родини подружилися. Марія та Йосип знайшли спільну мову з нашими батьками, а нам, молодим, було дуже добре в товаристві один одного. Зараз Йосип, батько Ісуса, вже на тому світі, і також ми з сестрою та братом залишилися без батьків, але ми не залишили нашу роботу і продовжуємо приймати тих, хто подорожує на ночівлю. По правді, більша частина праці належить мені, тому що брат та сестра є молодшими за мене і ще мало що вміють. А Ісус завжди зупинявся у нас, коли йому приходилося перебувати в околицях Єрусалима. Ми не вважали його звичайним відвідувачем, який лише переночує та вирушить далі. Звичайно, що він також був і нашим давнім другом.
Отже, того дня ми всі були дуже раді, що вже незабаром побачимо нашого доброго приятеля. А він зараз набув неабияких слави та значення! Говорять, що він є найбільш популярним рабином у Галілеї. Таким чином, до нас прямувала відома людина разом зі своїми учнями. Ось я і подумала, що треба влаштувати такий бенкет, який би був гідний його слави. Нехай сусіди не пліткують про те, що Марта була нездатна приготувати вишукані страви для почесних гостей. Отже, я наказала одному слузі заколоти найкраще козеня, другого відправила купити смачного вина, а сама пішла до городу і назбирала овочів та трави для смаку. Наступного дня я прокинулася дуже рано і розпочала прибирання всього нашого дому та двору. Хіба ви би не зробили так само, якщо би знали, що Ісус наближається до вашого дому і залишиться на нічліг? Адже ж треба його нагодувати! Хіба ви не будете старатися з усіх слів, щоби все було так як треба? Адже треба мати добрий вигляд і на Ісуса, і якщо чесно сказати, на сусідів. Інакше би розійшлися би плітки: «Чи ви чули, що наробила Марта? Коли Ісус прийшов до неї, то в домі був страшенний безлад, вона навіть не почистила підлогу, а пригощала його лише хлібом та сиром!» Отже, я прокинулася рано вранці, випекла свіжого хліба і розпочала готувати за чудовим рецептом моєї мами рагу з козеняти. На десерт вже були приготовані виноград та гранати, а також медові булочки. Увійшовши до дому Ісус випив свіжої води з криниці й сів розмовляти з народом, який прийшов разом з ним. Підійшли також і наші сусіди. Я готувала обід і бігала не припиняючи цілий час. А моя сестра Марія навіть пальцем не поворушила, щоби мені допомогти. Вона всілася в ногах Ісуса і вбирала в себе кожне його слово. Ну, я би також хотіла зробити так само, чому ні? Бути в ногах Ісуса, слухати кожне його слово. Але хтось має і обід робити! І всі були впевнені, що я не підведу. Так говорила я сама з собою. Отже, я переживала стрес. А як ви думали? Я вже дуже втомилася, а попереду чекало ще багато праці, яку не можна було залишити. «Я розривалася на частини», — ось так, а не просто «клопоталася» — так треба було написати в Євангелії. І це було правдою, я просто падала під вагою турбот та справ. А найбільш важким для мене було те, що я відчувала себе ізгоєм, бо не могла слухати те, що говорив Ісус. До того ж ця лінива дівка Марія сиділа біля його ніг, ніби так було і треба, а так робити жінкам заборонялося, принаймні у наших колах. Жінка має працювати на кухні, готувати чоловікам обід, а зовсім не розсиджуватися в ногах відомого рабина так, ніби і вона хотіла би увійти до грона його учнів.
Я була би дуже рада сказати вам, що Ісус попрохав учнів помити посуд після обіду
Роблячи так, сестра закликала безчестя на нашу родину. Тому, коли я знову принесла води для подорожуючих, то попросила Ісуса, щоби він наказав сестрі допомогти мені. Замість цього він перед усім товариством зупинив і сказав, що йому потрібно лише «одне», думаю, що він хотів сказати, що йому вистачить лише самого хліба. Він також сказав, що за його словами, Марія «обрала кращу частину». Отже, сидіти без діла в ногах і слухати — це і є «краща частка»? Невже байдикувати — це краще, ніж падати з ніг від втоми, готуючи для нього бенкет?! Тепер ви мене зрозумієте, чому я шматуючи невинний качан капусти переносила на нього мою злість та сказ. Потім, звичайно, я позбирала усі шматки капусти та поклала їх до підливки. Я була би дуже рада сказати вам, що Ісус попрохав учнів помити посуд після обіду. Такого, звичайно бути не могло. Адже ви також не пропонуєте такого вашим гостям, а ці дванадцять гостей були чоловіками, а вони у нашому світі посуд ніколи не миють. Проте, окрім усього іншого, навіщо було привселюдно зупиняти мене і зневажати моє прохання? Отже, це правда, що я гнівалася на нього. Але треба сказати, що дуже не довго.
Я вже казала про те, що дуже любила його від усією душі. Ми всі його любили. І дуже дуже повільно я почала усвідомлювати , що в моєму сьогоднішньому стані був присутній гріх. Це був гріх вивищення, і ось чому: я вирішила, що все має бути за вищим розрядом. Нехай народ подивиться і визнає мене найкращою господинею та кулінаркою. Гріх заздрості також був присутній: я заздрила своїй сестрі, тому що вона сиділа так близько до Ісуса і тому що він похвалив її, «обравши кращу частку». І, звичайно — ви, напевно, це побачили — що я кипіла від гніву, коли жалілася, що сестра мені не допомагає. Злість та гнів я вимістила на кольоровій капусті, а вона була, насправді, ні при чому.
Підозрюю, що ви, як і я, вважаєте, що перетрудилися і що вас недооцінюють
Вивищення — пиха, заздрість, гнів. Це три смертельних гріхи! Підозрюю, що зараз багато хто з вас, церковних активістів, — це Марти (незалежно від статі), чи не так? Ви косите траву і висаджуєте квіти у церковному дворі, співаєте у церковному хорі, організовуєте недільні школи для дітей, прибираєте в кімнатах та миєте підлогу, робите багато іншої праці, яка є цінна для церковної спільноти. Це є дуже важливі справи. Але стережіться вивищення та незадоволення. Адже підозрюю, що ви, як і я, вважаєте, що перетрудилися і що вас недооцінюють. А звідси вже недалеко до прояву відчуття пихи, заздрості та гніву. «Ось вже тридцять років як я допомагаю в церкві, прибираю пил і ніхто не сказав мені ані слова вдячності». Мені доводилося вже чути цю фразу.
Насправді, це є важливо визнавати цінність того, що роблять інші, чи не так? Подумайте про працю прибиральниці або жінки, яка виконує інше служіння. Не соромтеся виказати їм, що ви цінуєте їхні зусилля. Знайдіть момент і подякуйте їм, скажіть, що ви задоволені їхнім внеском. Оскільки навіть святі, а мене визнали святою, іноді «розриваються на шматки» через надмір праці. Всі ми є людьми і всім нам є приємно, коли нас добре оцінюють.
Є ще один важливий аспект в моїй історії: треба тримати баланс у своєму церковному житті. Якщо ви людина з темпераментом Марти, а я думаю, що більшість є саме такою, то не забувайте, що вам потрібно знаходити простір для часу Марії. Знаходити час, щоб присісти біля ніг Ісуса і вслуховуватися в його слова та насичуватися його миром та любов’ю. Має бути спокійний час для молитви, «мій-та-Ісусовий-час». Це є та сама «краща частка». Чи потрібно нам робити протиставлення між одним та іншим часом? Ми потребуємо і того і іншого. Віддаймо час Ісусу, поговоримо з ним і покажемо йому свою любов, і далі перетворімо це в практичні справи — для нас прийде час Марти. Нехай Господь благословить наше християнське життя!
За матеріалами: radiomaria.org.ua
Фото: health.vezeeta.com
