Ісус Христос установив св. Літургію на Тайній Вечері і дав апостолам та їхнім наступникам владу приносити св. Безкровну Жертву до кінця світу. Христова Літургія була наче маленьке деревце посаджене самим Христом, яке протягом століть виросло на велике прегарне дерево.
Тому, св. Літургія — це Божий і людський твір. Вона має від Христа головне-основне: освячення хліба й вина та св. Причастя. Інші частини й обряди Літургії походять від Церкви. Отже, постає питання: як апостоли правили св. Літургію, як виглядала Літургія в апостольських часах.
Як Ісус Христос, так і апостоли відбували св. Літургію увечорі. В апостольських часах Літургія мала свою специфічну назву: ламання хліба. Збиратися на ламання хліба означало йти на відправу св. Літургії. Первісно Літургія служилася у приватних домах і, тому, мала родинний характер. У Діяннях Апостолів читаємо про перших християн: “Вони постійно перебували в апостольській науці та спільноті, на ламанні хліба й молитвах… Щодня вони однодушно перебували в храмі, ламали по домах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця” (Діяння 2, 42-^6). В іншому місці Діяння про апостола Павла, сказано: “А першого дня тижня (тобто в неділю), як ми зібралися, щоб хліб ламати, Павло, зійшов на гору, ламав хліб і їв” (Діяння 20,7 і 11).
З вищесказаного виходить, що Літургія в апостольських часах ще була мало розвиненою. Вона в головних частинах так виглядала:
1. На початку Літургії була духовна наука.
Ватиканський Собор II робить проповідь складовою частиною Літургії. “Поміж приписами, — каже Собор, — поскільки на це дозволяє обряд, треба також для проповіді, як складової частини літургійної дії, відзначити властивіше місце; та й дуже вірно і правильно слід виконувати обов’язок проповідування… Дуже поручається проповідь, як частину тієї ж Літургії, в якій протягом літургійного року дається повчання про таїнства віри й засади християнського життя” (Про св. Літургію, §35 і 52).
2. Молитви.
Сьогодні на св. Літургії маємо готові формули молитов, а в давні часи молитви власної композиції проголошував той, хто правив Службу Божу. Тому, ті молитви довший час не були усталені і змінялися залежно від того, хто служив Літургію.
Під впливом синагоги перші християни на Літургії мали також спільні молитви, співи та читання і пояснення св. Письма Старого Завіту, передусім тих пророцтв, що відносилися до Ісуса Христа. Ватиканський Собор II доручає читання св. Письма: “А щоб для вірних, — каже Собор, — ще обильніше заставити трапезу Божого слова, треба ширше відкрити біблійні скарби, щоб таким чином, за означений час
років, відчитати народові помітнішу частину святого Писання” (Про св. Літургію, §51).
3. Принос дарів і освячення.
Після проповіді і молитов слідує принос дарів і їхнє освячення словами Ісуса Христа: “Це моє Тіло… це моя Кров…”
4. Святе Причастя.
Після освячення всі присутні у храмі приймали св. Причастя. Для перших християн бути на св. Літургії означало також приймати Пресвяте Тіло і Кров Христову. Після св. Причастя були подячні молитви і благословення вірних. Так закінчувалося “ламання хліба”, тобто, відправа св. Літургії.
5. Братолюбна гостина — Агапе.
У перших віках була ще одна практика, зв’язана зі Службою Божою, якої сьогодні немає. А саме, після св. Літургії для всіх присутніх відбувалася спільна вечеря-гостина. На цю вечерю багатші приносили свої дари, з яких усі користалися. Ця вечеря була символом взаємної любові християн і тому вона мала грецьку назву: Агапе — любов. Подекуди така братолюбна вечеря відбувалася перед св. Літургією.
З часом на таких братолюбних вечерях почало відбуватися негідне до св. Літургії, до християнської скромності. Апостол Павло ганьбить, кажучи: “Ваші сходини не є споживанням вечері Господньої. Бо кожен поспішає їсти свою вечерю: дехто ж голодний, а дехто п’яний. Хіба не маєте домів, щоб їсти і пити? Чи може хочете зневажати Божу Церкву і засоромлювати тих, які нічого не мають? Що маю вам сказати? Чи похвалю вас? За це не похвалю” (1 Кор. 11,20-27).
Тому, св. Церква почала такі братолюбні столи поволі обмежувати. Найперше Церква заборонила відбувати такі вечері в храмі. Десь у ІV-му столітті вони цілком вийшли з практики. До того причинилося перенесення св. Літургії на ранок, отже уже не було місця вечері.
Апостольська Літургія в головних рисах містить у собі сьогоднішню Літургію, а саме: читання св. Письма, проповідь, молитви, співи, принос дарів, освячення і св. Причастя та благодарення.
З книги о. Юліяна Катрія “Божественна Літургія – джерело святості”, Місіонер, 1997р.
