Друге послання до Солунян 1, 1-10.
1. Павло, Сильван та Тимотей солунській Церкві, що в Бозі, Отці нашім, і Господі Ісусі Христі: 2. благодать вам і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа. Подяка Богові
3. Мусимо за вас, брати, повсякчас дякувати Богові, як воно й годиться, бо ваша віра зростає вельми й любов кожного з вас усіх до інших збільшується, 4. так що ми самі хвалимося вами по Церквах Божих вашою витривалістю і вірою в усіх переслідуваннях та напастях, які ви переносите.
5. То знак справедливого суду Божого, щоб ви стали гідними Царства Божого, за яке страждаєте. 6. Така вже Божа справедливість: відплатити утисками тим, що вас утискають, 7. а вам, що утисків зазнаєте, відпочинком з нами, коли явиться з неба Господь Ісус з ангелами своєї могутности, 8. у вогні та полум’ї, щоб відплатити тим, що не знають Бога й не коряться євангелію Господа нашого Ісуса. 9. Вони зазнають кари, вічної погибелі, далеко від лиця Господа і від його слави й сили, 10. коли він прийде того дня, щоб прославитися у своїх святих і щоб усі віруючі з подивом гляділи на нього; бо ви увірували нашому свідченню між вами.
Євангеліє від Луки 12, 13-15; 22-31.
13. Відізвався до нього хтось із народу:
– Скажи братові моєму, щоб поділився зо мною спадщиною.
14. Ісус промовив до нього:
– Чоловіче, хто настановив мене суддею або ділителем над вами?
15. Далі промовив до них:
– Глядіть і бережіться всякої зажерливости, бо не від надміру того, що хто має, залежить його життя.
22. Далі сказав до своїх учнів:
Тому кажу вам: не журіться про життя ваше, що їстимете, ані про тіло, в що вдягнетеся; 23. бо життя більше від їжі і тіло – від одежі.
24. Гляньте на круків, що не сіють, ні жнуть; нема в них ні комори, ні стодоли, і проте Бог їх годує. Оскільки більше варті ви від птахів.
25. Хто з вас, трудившись, може додати до віку свого хоча б один лікоть? 26. Коли, отже, і це найменше понад вашу силу, чому клопочетесь про інше?
27. Гляньте на лілей, як ростуть: не працюють і не прядуть, а кажу вам, що навіть Соломон у своїй славі не вдягався так, як одна з них. 28. Коли, отже, траву, що сьогодні на полі, а завтра кидають до печі, Бог так одягає, то скільки більше вас, маловіри.
29. І не побивайтесь, що вам їсти та що пити, і не клопочіться. 30. Бо того всього шукають люди віку цього; Отець же ваш знає, що воно вам потрібне. 31. Отож шукайте його царства, і це вам додасться.
2 Сл. 1, 1–10. «Мусимо за вас, брати, повсякчас дякувати Богові»
Спитаймо себе, як часто у нашому серці з’являється почуття вдячності. Найперше вдячності до Бога, що дав нам життя, наших батьків, друзів, виховання, як також ті чи інші здобутки. Погляньмо, скільки ми всього маємо, за що ніколи не дякували, або навіть не застановлялися, що це є Божим даром!
Найчастіше ми йдемо у зворотному напрямку, тобто маємо в собі здатність бути всім невдоволеними, нарікати, мати претензії до обставин, до людей. Може, не маємо відваги мати претензій до Бога, але часто маємо якісь невдоволення тим, що Він допускає у нашому житті.
Саме тому маємо розвивати в собі це почуття вдячності за все те добро, яке отримали від Бога. Також вчімося дякувати людям, що вони нам роблять стільки добра, тоді побачимо, що ми насправді значно багатші, аніж собі думали!
Лк. 12, 13-15; 22-31. «Шукайте Його Царства, а це вам додасться».
Коли пізнаємо християнство, то інколи нам може здаватися, що воно закликає відмовитися від цього земного буття й цілковито зосередитися на Богові. Занедбати все, що тут робиш, свої громадянські та подружні обов’язки, а перейнятися лише Царством Небесним. Але це зовсім не так.
Зі свого власного досвіду знаємо, що, зміцнюючи свої стосунки з Небесним Отцем, змінюючись внутрішньо, бачимо зміни в усіх ділянках нашого життя.
Тому Господь і каже: «Шукайте найперше Царство Небесне», бо де є Царство, там є Бог! Адже коли ми знаходимо Бога, тоді Господь додає: «Все додасться вам!» Значить, і все інше вирішиться!
У Бозі починаємо розуміти, що є істинним добром для нас; що, як і коли маємо чинити і як будувати свої стосунки з іншими!
Владика Венедикт (Алексійчук)
