Послання до Євреїв 9, 8–10; 15–23.
8. Браття, Дух Святий показує, що дорога у святиню ще не відкрита, поки стоїть перший намет. 9. Це образ теперішнього часу, коли приносяться дари й жертви, які не можуть зробити досконалим у совісті того, хто служить. 10. Це лиш тілесні установи щодо страв, напоїв та різних обмивань, установлені до часу зміни на краще.
15. Тому він посередник нового завіту, щоб, після того, як наступила його смерть для відкуплення гріхів першого завіту, вибрані одержали обітницю вічного насліддя. 16. Де є заповіт, там мусить наступити смерть заповітника, 17. бо заповіт має силу лиш по смерті; він не варт нічого, поки живе заповітник. 18. Тому й перший завіт був освячений кров’ю. 19. Коли Мойсей був проголосив за законом усі заповіді усьому народові, він узяв крови бичків та козлів з водою, червоної вовни та іссопу та окропив і саму книгу, і ввесь народ, 20. кажучи: це кров завіту, що Бог установив для вас. 21. Так само і намет, і ввесь служебний посуд окропив кров’ю. 22. Зрештою, по закону майже все очищується кров’ю, і без кровопролиття немає відпущення.
23. Треба, отже, було, щоб подоби речей небесних очищувались таким чином, а самі небесні речі очищувались жертвами, багато ліпшими від тих.
__________
Євангеліє від Марка 8, 22–26.
22. Одного разу прийшов Ісус у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого і просять його, щоб його доторкнувся. 23. Узявши сліпого за руку, вивів він його за село і, помазавши йому слиною очі, поклав на нього руки і спитав його:
– Чи бачиш що?
24. Глянув той і каже:
– Бачу людей – наче б дерева ходячі.
25. Тоді він знову поклав йому руки на очі, і той прозрів, і одужав, і бачив усе ясно й далеко. 26. Послав він його додому, кажучи:
– Не входь у село.
__________
Ми часто не помічаємо людей. На зупинках, у транспорті, у чергах – нас так багато, що ми один для одного – як “дерева ходячі”. Коли ми перестали сприймати одні одних як особистостей? Коли забули, що кожен із нас – божа дитина із неповторною долею?
Христос виводить сліпого за село, щоб зцілити його. Нам теж слід вийти вслід за Христом, щоб насамперед побачити самих себе, а тоді вже й інших. Прислухаймось, куди Він кличе нас сьогодні? Той, Хто відкупив нас кров’ю за всі наші гріхи?
