Перше послання до Коринтян 9, 19–27.
19. Браття, бувши вільний від усіх, я став усім слугою, щоб ще більше їх придбати. 20. Я став для юдеїв юдеєм, щоб юдеїв придбати; для тих, що під законом, я став як той, що під законом, хоч сам я не під законом, щоб тих, що під законом, придбати. 21. Для тих, що без закону, я став як той, без закону, хоч я й не був без Божого закону, бувши під законом Христовим, щоб придбати тих, які без закону. 22. Для слабких я став як слабкий, щоб слабких придбати. Для всіх я став усім, щоб спасти конче деяких. 23. Усе я роблю ради Євангелія, щоб я став його співучасником.
24. Хіба не знаєте, що ті, які біжать на перегонах, біжать усі, та лиш один бере нагороду? Біжіть так, щоб її осягнути! 25. Кожний борець здержується від усього; але ті, щоб тлінний вінець здобути, ми ж – нетлінний. 26. Біжу, отже, і я, та не як навмання; веду кулачний бій, та не як б’ючи повітря, 27. а умертвляю моє тіло й поневолюю його, щоб, бува, проповідуючи іншим, я сам не був відкинутий.
Євангеліє від Луки 3, 1–18.
1. П’ятнадцятого року правління кесаря Тиверія, коли Понтій Пилат був правителем Юдеї, Ірод четверовласником Галилеї, Филип, його брат, четверовласником краю Ітуреї та Трахонітіди, Лісаній четверовласником Авлени, 2. за первосвящеників Анни та Каяфи, слово Боже було до Івана, сина Захарії, в пустині. 3. І він ходив по всій околиці йорданській, проповідуючи хрищення покаяння на прощення гріхів, 4. як писано в книзі пророцтв пророка Ісаї:
Голос вопіющого в пустині:
Готуйте путь Господню,
рівняйте стежки його.
5. Кожен байрак заповниться,
кожна гора й горб знизиться,
нерівне вирівняється,
дороги вибоїсті стануть гладкі,
6. і кожна людина побачить спасіння Господнє.
7. Іван говорив до людей, що приходили христитися до нього:
– Роде гадючий! Хто вам вказав утікати від грядучого гніву? 8. Чиніть плоди, достойні покаяння, і не заходьтеся говорити собі: маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може воздвигнути дітей для Авраама. 9. Ба вже й сокира при корені дерев: кожне бо дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають та вкинуть у вогонь.
10. Люди питали його:
– Що нам робити ?
11. Він відповів їм:
– Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само зробить.
12. Прийшли також митарі христитись і казали йому:
– Учителю, що маємо робити?
13. Він сказав їм:
– Нічого не домагайтесь більше того, що вам призначено.
14. Вояки теж його питали: –
А ми що маємо робити ?
Він відповів їм:
– Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею.
15. Тому що люди у своїм серці вижидали і кожен міркував про Івана, чи не він часом Месія, 16. Іван звернувся до всіх і сказав:
– Я вас хрищу водою, але йде сильніший від мене, якому я негідний розв’язати ремінь сандалів його. Той буде вас христити Духом Святим і вогнем. 17. Лопата в руці в нього, щоб вичистити тік свій і зібрати пшеницю в свою клуню, а полову спалити вогнем незагасним.
18. Навчаючи ще багато іншого, він звіщав народові добру новину.
Щоб, бува, проповідуючи іншим, я сам не був відкинутий
Наскільки прикро буває чути повчання від того, хто й “сам не святий”. Наскільки ретельно нам, що шукають Бога, треба бути взірцями для інших “шукачів”, щоб не стати для них поганим прикладом.
Іван Хреститель був гідним прикладом Того, про кого він проповідував. Він не жив у пишноті й не вимагав для себе нічого – але тішився тим, що пророкує Добру Новину. Він не чинив нікому кривди, не доносив ні на кого, не вивищувався – тому міг іншим говорити так чинити
(Можливо, хіба цар Ірод міг розцінити вчинки Івана як кривду собі – та Іван Хреститель всього лише казав цареві правду про неморальність вчинків, щоб врятувати його душу).
Чи завжди ми є кращими від тих, кого повчаємо?
