Послання до Євреїв 7, 7–17.
7. Браття, не може бути сумніву, що нижчий благословляється вищим. 8. Ба більше, тут беруть десятину люди, що вмирають; а там – той, про кого свідчать, що живе. 9. І, так би мовити, і Леві, який тепер збирає десятини, дав був десятину через Авраама, 10. бо він ще був у бедрах свого прабатька, коли Мелхиседек вийшов йому назустріч.
11. Якби, отже, досконалість була через левітське священство, під яким народ одержав закон, яка була б іще потреба постати іншому священикові, по чину Мелхиседека, священикові, що не звався б по чину Аарона? 12. Бо як міняється священство, мусить конче мінятися і закон. 13. Бо той, про кого це говориться, був з іншого коліна, з якого ніхто не служив при жертовнику. 14. Відомо бо, що наш Господь походить від Юди, і про це покоління Мойсей нічого не казав щодо священства. 15. Це стає ще яснішим, коли на подобу Мелхиседека постає інший священик; 16. він став ним не законом тілесної заповіді, а силою життя нетлінного, 17. бо він прийняв таке свідоцтво:
Ти – священик повіки
по чину Мелхиседека.
Євангеліє від Луки 2, 22–40.
22. В той час принесли батьки дитя Ісуса в Єрусалим поставити перед Господом, 23. як написано в Господньому законі: Кожний хлопець первородний, буде посвячений Господеві. 24. І принесли жертву, як написано в Господньому законі: пару горлиць або двоє голубенят.
25. А був у Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. 26. Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти, перш ніж побачить Христа Господа. 27. Він прийшов Духом у храм, і як батьки вносили дитя Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, 28. він узяв його на руки, благословив Бога й мовив:
29. Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого
за твоїм словом у мирі,
30. бо мої очі. бачили твоє спасіння,
31. що ти приготував перед усіма народами;
32. світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля.
33. Батько його і мати дивувалися тому, що говорилося про нього. 34. Симеон благословив їх і сказав до його матері Марії:
– Ось цей поставлений для падіння і встання багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, 35. та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.
36. Була там також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком, проживши сім років з чоловіком від дівування свого 37. і зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи Богові вночі і вдень постом та молитвою. 38. І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму.
39. Як вони зробили все за законом Господнім, вернулися в Галилею, до Назарету, свого міста. 40. Хлоп’я ж росло й міцніло, повне мудрости, і Божа благодать була на ньому.
Він чекав…
Покірно, як дитина, залишався на місці
Там, де Ти його залишив
Він втомився уявляти, яким Ти прийдеш до нього…
Ти сказав, що його очі побачать Тебе.
Він вірив, та щоразу гірше бачив… Старість…
Він чекав…
Чекав покірно
Знаючи, що Ти прийдеш тоді, коли треба…
Він повторював пророцтва і закарбував їх у серці
Лиш він зумів відразу тебе впізнати
Він тримав тебе на руках і просив відпустити
Відпустити, щоб бути близько і ніколи вже не розлучатись…
Ви зустрілись – старець із серцем дитини і немовлятко, Споконвічний Бог…
С. Катерина Молочій
