Послання до Євреїв 11, 24-26; 32 – 12, 2.
24. Браття, вірою Мойсей, коли був виріс, зрікся зватися сином дочки фараона; 25. волів радше страждати разом з людом Божим, ніж зазнавати дочасної розкоші гріха, 26. бо, дивлячись на нагороду, вважав за більше багатство наругу вибраного народу, ніж скарби Єгипту.
32. І що ще скажу? Часу не вистане мені, як почну розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків, 33. що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, 34. вогненне полум’я гасили вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. 35. Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, зрікшися від них звільнитись, щоб осягнути ліпше воскресіння. 36. Інші зазнали наруг і бичів, кайданів і в’язниці; 37. їх каменували, різали пилою, брали на допити; вони вмирали смертю від меча, тинялися в овечих та козячих шкурах, злиденні, гноблені, покривджені; 38. вони, яких світ був невартий, блукали по пустинях, по горах, по печерах та земних вертепах. 39. І всі вони, дарма що мали добре свідчення віри, не одержали обіцяного, 40. бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли завершення.
1. Тому й ми, маючи кругом себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко пристає до нас навколо, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, 2. дивлячися пильно на Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що була перед ним, витерпів хрест, не звертаючи уваги на сором, і возсів праворуч Божого престолу.
__________
Євангеліє від Івана 1, 43-51.
43. В той час вирішив Ісус піти в Галилею. І найшовши Филипа, мовив до нього:
– Іди за мною.
44. А був Филип з Витсаїди, з міста Андрія та Петра. 45. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього:
– Ми найшли того, про якого писав Мойсей у законі і пророки – Ісуса, сина Йосифа, з Назарету.
46. Натанаїл сказав йому:
– Що доброго може бути з Назарету?
Мовив до нього Филип:
– Прийди й подивися.
47. Ісус, побачивши, що до нього надходить Натанаїл, сказав про нього:
– Ось справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства.
48. Натанаїл сказав:
– Звідкіль ти мене знаєш?
Сказав Ісус і промовив до нього:
– Перше ніж Филип тебе покликав, я тебе бачив, як був єси під смоковницею.
49. Натанаїл відповів йому:
– Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїля.
50. Ісус у відповідь сказав йому:
– Тому що я мовив до тебе: я бачив тебе під смоковницею – віруєш. Побачиш більше, ніж те.
51. І сказав до нього:
– Істинно, істинно кажу вам: побачите небеса відкриті і ангелів Божих, як вони возходять та сходять на Сина чоловічого.
___________
Життя християнина не завжди солодке. Так хотілося б, щоб усі стосунки були ідеальними, ніхто не сварився, не хворів, не відбувалося воєн і не існувало корупції, щоб можна було всім допомогти, голодних нагодувати і самому спастися.
Проте світ мало міняється із плином століть. Сильніший б’є слабшого, близькі родичі можуть між собою роками не розмовляти, люди живуть нечесно й вважають, що роблять цим для когось благо, а тисячолітня мудрість людства мало допомагає наступним поколінням від щоденної немудрості, на жаль…
Та все ж Бог посилає нас, ці покоління, на землю: жити, розмножуватися і панувати над цією планетою, кожному – здебільшого впродовж кількох десятиліть. І кожен із нас може зробити все добре, що в його силах, або знехтувати цей шанс: побороти зло, змарнувати життя у пошуках не того, що насправді потрібне.
Кожен з нас може стати героєм. Може, про нас не напишуть книжок, зате ми в Божих очах будемо не менш великими, ніж біблійні герої. Навіть якщо нашим найбільшим героїзмом буде нарешті поговорити щиро з тим, хто поруч, хоч він і не зробив ніяких кроків нам назустріч.
Добрі вчинки іноді робити соромно. Та саме в цьому весь секрет: стати слабким, щоб відчути себе по-справжньому сильним.
