Послання до Євреїв 6, 9-12.
9. Браття, ми певні, що з вами воно краще та що ви прямуєте до спасіння. 10. Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до його імени, і послуги, що ви святим робите понині. 11. Ми бажаємо, щоб кожний з вас показував таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця, 12. щоб ви не стали недбайливі, але наслідували тих, які вірою й витривалістю приймуть у насліддя обітниці.
Євангеліє від Марка 7, 31-37.
31. Одного разу Ісус, покинувши тирську країну, прийшов через Синод над Галилейське море у межі околиць Десятимістя. 32. І приводять йому глухонімого і благають його, щоб поклав на нього руку. 33. Взяв він його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, доторкнувсь до його язика; 34. підвівши очі на небо, зітхнув і каже:
– Еффата (тобто: відкрийся).
35. І зараз же відкрились його вуха, і язик у нього розв’язався, і він почав виразно говорити. 36. І наказав їм нікому про це не говорити. А що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували. 37. І здивовані над міру, говорили:
– Він усе добре зробив: і глухим дає слух, і німим – мову.
Господь подарував нам великі дари, якими ми часто легковажимо. Дар слуху та мови є для нас настільки буденним й звичайним, що ми й не помічаємо їхньої значимості. Ми чуємо чудові звуки, сміх, голос своїх батьків та коханих. Ми можемо розповідати, говорити, кричати й співати. Як часто ми пригадуємо собі, що це Божі дарунки, і ми покликані ними вихваляти Господа?
У Євангеліє Ісус зцілює слух та мову глухонімого тим самим вчиняючи диво. Нам же потрібно просити Бога про зцілення для нашого слуху та язика – щоб ми не грішили, а використовували їх лишень на славу Господню та користь іншим людям.