Діяння Апостолів 3, 1-8.
1. В ті дні Петро й Іван ішли у храм на молитву о дев’ятій годині. 2. Був там чоловік кривий від лона матері своєї, якого приносили й клали щодня біля дверей храму, що звалися Красними, просити милостині від тих, що йшли до храму. 3. Як тільки він побачив Петра й Івана, що входили у храм, став просити у них милостині. 4. Глянувши на нього, Петро з Іваном сказали:
– Глянь на нас!
5. Той дивився на них пильно, надіючись від них що дістати. 6. Петро промовив:
– Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю: в ім’я Ісуса Христа Назарянина встань і ходи!
7. І схопивши його за правицю, підвів його, і тієї ж хвилі окріпли його ноги з суглобами. 8. Схопився і встав той, і почав ходити, і увійшов з ними у храм, на ходу підскакуючи і хвалячи Бога.
Євангеліє від Івана 2, 12-22.
12. В той час прийшов Ісус у Капернаум, сам він і його мати, і брати та його учні, і пробули там кілька днів.
13. Близько була юдейська Пасха, й Ісус вирушив до Єрусалиму. 14. Найшов він у храмі продавців волів, овець і голубів; сиділи там і міняйли. 15. І зробивши бич із мотуззя, вигнав із храму всіх, і овець, і волів; гроші міняйлів розсипав, і столи перевернув. 16. А продавцям голубів сказав:
– Візьміть геть оце звідси і не робіть дому Отця мого торговельним домом!
17. Пригадали тоді його учні, що написано було:
ревність дому твого мене з’їдає.
18. Юдеї ж озвались і мовили до нього:
– Який знак даєш нам, що таке чиниш?
19. Ісус у відповідь сказав їм:
– Зруйнуйте храм цей, і я його за три дні поставлю.
20. Юдеї відповіли:
– Храм цей будовано сорок і шість років, а ти його за три дні поставиш?
21. Та він говорив про храм свого тіла. 22. І коли воскрес із мертвих, згадали його учні, що він те говорив їм, і увірували Писанню та слову, яке Ісус сказав був.
***
Учні Ісусові мають силу оздоровлювати – лише кажучи “в ім’я Ісуса Христа Назарянина встань і ходи!”
Чудеса оздоровлення можуть здійснити апостоли, бо вірять і роблять це в Ісусове ім’я. Чудо оздоровлення можемо здійснити також і ми – кожного разу, коли довіряємо Богові своє життя у Сповіді та Євхаристії. Нам іноді здається, що ми занадто мало можемо змінити. Ми – і справді, але ми із Богом можемо усе.
Часто чуємо нарікання на здоров’я, невдачі, непорозуміння. Все тому, що ми занадто багато беремо на свої плечі. А не доручаємо усе Богові.
Щодня намагаймося пригадувати, що сьогодні є лише тому, що його дає нам Господь. Значить, Господь готовий вислухати усі наші прохання.
