Діяння Апостолів 8, 40 – 9, 19.
- В тих днях Филип опинився в Азоті й по дорозі звіщав Євангеліє всім містам, аж поки не прийшов у Кесарію.
- Савло, іще дишачи погрозами та вбивством на Господніх учнів, прийшов до архиєрея 2. і просив у нього листів у Дамаск до синагог, щоб, коли найде яких чоловіків та жінок, що тримаються цього визнання, привести їх зв’язаними в Єрусалим. 3. Коли ж він був у дорозі й наближався до Дамаску, зненацька засяяло навкруг нього світло з неба,
- і він, упавши на землю, почув голос, що говорив до нього:
– Савле, Савле! Чого мене гониш?
- Він спитав:
– Хто ти, Господи?
Той сказав:
- – Я Ісус, якого ти переслідуєш. Встань, іди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити.
- Мужі, що йшли з ним, стояли онімілі з дива, бо вони чули голос, але не бачили нікого. 8. Встав Савло з землі і, хоч очі його були відкриті, він нічого не бачив. Взяли вони його за руку і ввели у Дамаск. 9. Був він там три дні невидючим; не їв і не пив нічого.
- Був же у Дамаску один учень, на ім’я Ананія. Господь сказав до нього у видінні:
– Ананіє!
Той озвався:
– Ось я, Господи.
- Господь сказав до нього:
– Встань та йди на вулицю, що зветься Простою, і шукай у домі Юди тарсянина на ім’я Савло: он він молиться.
- І бачив Савло у видінні чоловіка, на ім’я Ананія, який увійшов і поклав на нього руки, щоб він прозрів.
- Ананія відповів:
– Господи, чув я від багатьох про того чоловіка, скільки зла він учинив твоїм святим у Єрусалимі. 14. Та й тут він має владу від архиєреїв в’язати всіх, що взивають твоє ім’я.
- Але Господь сказав до нього:
– Іди, бо він для мене вибране знаряддя, щоб нести моє ім’я перед поган, царів і синів Ізраїля. 16. Я бо йому покажу, скільки він має терпіти за моє ім’я.
- Відійшов Ананія і, увійшовши в дім та поклавши на Савла руки, мовив:
– Савле, брате! Господь послав мене, Ісус, що з’явився тобі в дорозі, якою ти йшов, щоб ти прозрів знову і сповнився Святим Духом.
- І вмить немов луска з очей у нього впала, і він прозрів, і встав, і був хрищений. 19. Прийняв потім поживу і покріпився.
Євангеліє від Івана 6, 48-54.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
- Я – хліб життя. 49. Батьки ваші їли манну в пустині й померли. 50. А це – хліб, що з неба сходить, щоб той, хто його їстиме, не вмер. 51. Я – хліб живий, що зійшов з неба. Коли хто їстиме цей хліб, житиме повіки. І хліб, що я дам, то моє тіло за життя світу.
- Тут юдеї стали сперечатися між собою, кажучи:
– Як отой може нам дати своє тіло їсти?
- Ісус сказав їм:
– Істинно, істинно кажу вам: як не їстимете тіла Сина чоловічого й не питимете його крови, не матимете життя в собі. 54. Хто їсть моє тіло й п’є мою кров, той живе життям вічним, і я воскрешу його в останній день.
Розважання:
Розвиток людства завжди супроводжувався прагненням розкрити таємниці вічного життя. Чимало вчених, експериментаторів потратили роки, щоб винайти еліксир безсмертя.
Та насправді, сам Творець дав нам певні правила — заповіді, які, за умови їх дотримання, гарантують вічне життя не лише після фізичної смерті, а є запорукою добре збалансованого земного існування.
Якщо не дбати про тлінне, то можна осягнути вічне. То, можливо, варто дивитися далі, ніж сягає кругозір?
