Діяння Апостолів 21, 26-32.
26. В тих днях Павло взяв чоловіків, на другий день очистився з ними, ввійшов у храм й об’явив сповнення днів очищення, коли за кожного з них мала бути принесена офіра.
27. Як тих сім день мали кінчитись, юдеї з Азії, побачивши Павла у храмі, збунтували ввесь натовп і наклали на нього руки, 28. гукаючи:
– Мужі ізраїльські, на поміч! Ось той, що всіх навчає всюди проти нашого народу, проти закону і проти цього місця! Та мало того: він увів у храм греків і опоганив це святе місце!
29. Бо бачили перед тим у місті разом з ним Трофима, ефесянина, і гадали, що Павло його впровадив до храму. 30. І заметушилось усе місто, зчинилося збіговисько народу, і, схопивши Павла, стали тягнути його з храму й негайно зачинили двері. 31. А як вони хотіли його вбити, дійшла до тисяцького чоти вістка, що ввесь Єрусалим заметушився. 32. Він зараз же з вояками та сотниками бігом на них накинувся; як ті побачили тисяцького та вояків, перестали бити Павла.
Євангеліє від Івана 16, 2-13.
Сказав Господь своїм учням:
2. Настане час, коли кожен, хто вас убиватиме, гадатиме, що служить Богові. 3. Вам чинитимуть те, бо ні Отця, ні мене вони не пізнали. 4. Я сказав вам це, щоб коли прийде та година, ви згадали те, що я говорив вам.
Спочатку я не казав вам того, бо я був з вами. 5. Тепер же я йду до того, хто послав мене, і ніхто з вас мене не питає: куди йдеш? 6. Але тому що я вам це сказав, серце ваше сповнилося смутком. 7. Однак кажу вам правду: ліпше для вас, щоб я відійшов, бо коли я не відійду, Утішитель до вас не прийде. Коли ж відійду, пошлю його до вас. 8. І коли він прийде, виставить на яв у світі гріх, справедливість і суд: 9. щодо гріха – бо не вірують у мене; 10. щодо справедливости – йду до Отця мого, і ви мене більш не побачите; 11. і щодо суду – бо князь цього світу вже засуджений. 12. Багато ще маю вам казати, та не можете знести тепер. 13. Однак коли прийде той Дух істини, Він наведе вас на всю правду.
Часто звертаємося до Господа за якоїсь потреби, з певними проханнями, просимо про допомогу. Ми чуємо в цій розмові свій голос, а від Бога сподіваємося дій і, бажано, негайних. Щоб за нашими словами Він вирішив всі наші проблеми, позбавив клопотів.
Та не так часто ми готові чути Господа. Далеко не завжди сприймаємо хід нашого життя, певні події, як Його волю, бо вона нам чи незручна, чи нецікава або вимагає докласти певні зусилля, щось змінити в собі.
Дорости до вміння чути, розуміти, що нам говорить Небесний Отець, визріти до готовності сприймати Його волю щодо нашого життя, усвідомити свою потребу в тому, щоб Він покерував руслом нашого руху. Бажання віддати себе Господові — найважливіша ознака зрілості християнина.
