Перше Послання Апостола Павла до Коринтян 11, 23-32.
23. Браття, я, що прийняв від Господа, те передав вам: Господь Ісус тієї ночі, якої був виданий, узяв хліб 24. і, воздавши подяку, розломав і сказав: «Це моє тіло, що за вас дається. Робіть це на мій спомин». 25. Так само й чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша – Новий завіт у моїй крові. Робіть це кожний раз, коли будете пити, на мій спомин». 26. Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, поки він не прийде. 27. Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний супроти тіла і крови Господньої.
28. Хай, отже, кожний випробує себе самого, і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу. 29. Бо хто їсть і п’є, не розрізняючи, що то тіло Господнє, суд собі їсть і п’є. 30. Ось чому у вас багато недужих та хворих, та й чимало умирають. 31. Якби ми самі себе розсуджували, нас би не судили. 32. Коли ж Господь нас судить, він нас картає, щоб ми не були засуджені зо світом.
Послання Апостола Павла до Римлян 5, 10-16.
10. Браття, коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям. 11. І не тільки те, але й хвалимось у Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через якого ми тепер одержали примирення.
12. Та як через одного чоловіка ввійшов у світ гріх і з гріхом смерть, так смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили; 13. бо перед законом гріх був у світі, але гріх не зачисляється, коли нема закону; 14. одначе смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не згрішили переступом, подібним до переступу Адама, що є образ того, що мав прийти.
15. Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох. 16. І не так воно є з даром, як з гріхом одного: бо суд по одній провині приносить засуд, а дар ласки по багатьох провинах – оправдання.
Євангеліє від Івана 6, 48-54.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
48. Я – хліб життя. 49. Батьки ваші їли манну в пустині й померли. 50. А це – хліб, що з неба сходить, щоб той, хто його їстиме, не вмер. 51. Я – хліб живий, що зійшов з неба. Коли хто їстиме цей хліб, житиме повіки. І хліб, що я дам, то моє тіло за життя світу.
52. Тут юдеї стали сперечатися між собою, кажучи:
– Як отой може нам дати своє тіло їсти?
53. Ісус сказав їм:
– Істинно, істинно кажу вам: як не їстимете тіла Сина чоловічого й не питимете його крови, не матимете життя в собі. 54. Хто їсть моє тіло й п’є мою кров, той живе життям вічним, і я воскрешу його в останній день.
Євангеліє від Матея 8, 23-27.
23. Одного разу, як увійшов Ісус до човна, слідом за ним увійшли його учні. 24. Аж ось зірвалася на морі така велика буря, що хвилі заливали човен. Він спав. 25. Ті кинулись до нього, збудили його й кажуть:
– Рятуй, Господи, ми погибаємо!
26. А він до них каже:
– Чого ви полохливі, маловіри?
Тоді він встав, погрозив вітрам і морю, і настала велика тиша. 27. І здивувались люди та й заговорили між собою:
– Хто це такий, що і вітри і море слухають його ?
Увірувати і вірити так сильно і так глибинно, щоб жити з усвідомленням — кожне випробування зробить тебе сильнішим і укріпить твою любов до Господа. Так вірити, напевно, найскладніше.
Особливо тоді, коли життя перевертається з ніг на голову, коли звиклий ритм і спосіб стають іншими і розумієш, що, врешті, від тебе нічого не залежить.
Витримати випробування і принаймні залишитися таким, як і раніше, не кажучи вже про подвоєння своєї віри — це один із найскладніших іспитів. Коли вповні розумієш відчай: єдине на що здатен — „Рятуй, Господи, ми погибаємо! “(Мт.8, 25)
