Послання Апостола Павла до Римлян 14, 9–18.
9. Браття, на це Христoс умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати. 10. Ти ж чого судиш брата твого? Чого погорджуєш твоїм братом? 11. Усі станемо перед судилищем Божим, бо написано:
Як жив я, каже Господь, кожне коліно схилиться передо мною
і кожний язик визнав Бога.
12. Так то, кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові.
13. Не судімо, отже, більш один одного, але вважайте на те, щоб не класти нічого перед братом, об що він спотикнувся б або упав. 14. Знаю, я переконаний у Господі Ісусі, що нема нічого, що було б нечисте само по собі; хіба що хто думав, що щось нечисте, тоді воно йому нечисте. 15. Коли твій брат блазниться їжею твоєю, ти не поводишся за любов’ю. Не губи твоєю їжею того, за якого вмер Христос. 16. Нехай це ваше благо не зневажається. 17. Бо царство Боже – не їжа і не пиття, але праведність, мир і радість у Святому Дусі. 18. Хто так служить Христові, той Богові угодний і людям до вподоби.
Євангеліє від Матея 12, 14–16; 22–30.
14. Одного разу фарисеї радили раду на Ісуса, щоб його погубити.
15. Довідавшись про це, Ісус пішов геть звідти. Слідом за ним пішла сила народу: він оздоровив їх усіх, 16. але суворо наказав їм його не виявляти.
22. Тоді привели до нього біснуватого: сліпого та німого, і він зцілив його, так що німий і говорив, і бачив. 23. І здивувалися всі люди й говорили:
– Чи не є часом цей син Давида ?
24. А фарисеї, почувши це, сказали:
– Отой не інакше виганає бісів, як тільки Велзевулом, князем бісівським.
25. Знаючи думки їхні, Ісус сказав їм:
– Кожне царство, розділене в собі, запустіє, і кожне місто чи дім, розділені в собі самому, не встоїться. 26. І коли сатана сатану виганяє, то він розділений у собі самому; як же тоді вдержиться його царство? 27. І коли я виганяю бісів Велзевулом, сини ваші ким виганяють? Тому то вони будуть вашими суддями. 28. Коли ж я духом Божим виганяю бісів, прибуло до вас царство Боже. 29. Або як може хто увійти в дім сильного й розграбити його майно, якщо він перше не зв’яже сильного, і тоді дім його розграбить?
30. Хто не зо мною, той проти мене, і хто зо мною не збирає, той розкидає.
***
Деколи невеликі щоденні проступки видаються нам зовсім несерйозними, а до різних “забобонних технік”, які повсюди супроводжують наше життя, і взагалі звикаємо. Однак чи не найважчим для кожного з нас іспитом буде той іспит, в якому не зможемо відділити біле від чорного.
Ми звикаємо іти на контакт, конфліктуючи при цьому зі своєю совістю. Але чи цього хотів Ісус, принісши у світ своє навчання?
Як тільки ми дозволяємо собі не бачити помилок у малому – стаємо все менш чутливими.
Христова наука – це наука любові, жертвенності та справедливості. Тому завжди слід пам’ятати про це.
