Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 4, 6-15.
6. Браття, Бог, який сказав: нехай із темряви світло засяє, освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на лиці Ісуса Христа.
7. Ми маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас. 8. Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; 9. нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не погублені. 10. Увесь час носимо в тілі смерть Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. 11. Нас бо ввесь час живими віддають на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. 12. І так смерть діє в нас, а життя у вас. 13. Та маючи той самий дух віри, про який написано: Я вірував, тому й говорив, і ми віруємо, тому й говоримо; 14. бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами побіч себе. 15. Бо все це ради вас, щоб благодать, множачись через багатьох збагатила дяку на славу Божу.
Євангеліє від Матея 22, 35-46.
35. В тому часі один законовчитель приступив до Ісуса і спитав його, спокушаючи:
36. – Учителю, котра найбільша заповідь у законі?
37. Він сказав до нього:
– Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: 38. це найбільша й найперша заповідь. 39. А друга подібна до неї: люби ближнього твого, як себе самого. 40. На цих двох заповідях стоять ввесь закон і пророки.
41. Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх:
42. – Що ви думаєте про Христа? Чий він син?
Кажуть йому:
– Давидів.
43. Він до них мовить:
– Як же Давид у надхненні називає його Господом, 44. кажучи:
Господь промовив владиці моєму:
сідай праворуч мене,
доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги.
45. Коли, отже, Давид його називає Господом, як він може бути його сином?
46. Ніхто не міг йому відповісти й слова, і від того дня ніхто не важився більше його питати.
„Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: 38. це найбільша й найперша заповідь. 39. А друга подібна до неї: люби ближнього твого, як себе самого. 40. На цих двох заповідях стоять увесь закон і пророки“ (Мт., 22, 37-40).
Два принципи, на яких базується абсолютна любов. І, дотримуючись яких, нам би не треба було більше жодних заповідей, жодних законів і ніяких пересторог. Лише люблячи Господа і свого ближнього, світ би не зазнавав страждань і мук, які чинить людина проти людини, не було б ані воєн, ані насилля, ані несправедливості.
Лише люблячи щиро і по-справжньому, можемо осягнути найбільшу Господню благодать вічного життя. З великою любов’ю створений наш світ, кожен із нас, із великою любов’ю Господь жертвував свого Сина і з великою любов’ю Він, Ісус, страждав за кожного з нас
