Послання Апостола Павла до Ефесян 5, 20-26.
20. Браття, дякуйте за все завжди Богові й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа.
21. Коріться один одному у Христовім страху. 22. Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві, 23. бо чоловік голова жінки, як Христос – голова Церкви, свого тіла, якого він Спаситель. 24. І як Церква кориться Христові, так у всьому жінки – своїм чоловікам.
25. Чоловіки, любіть своїх жінок, як Христос возлюбив Церкву й видав себе за неї, 26. щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом.
Євангеліє від Луки 3, 23 – 4, 1.
23. В той час, коли Ісус почав проповідувати, мав яких тридцять років і, як гадали, був сином Йооифа, сина Елі, 24. сина Маттата, сина Леві, сина Мелхі, сина Янная, сина Йосифа, 25. сина Маттатії, сина Амоса, сина Наума, сина Еслі, сина Наггая, 26. сина Маата, сина Маттатії, сина Семеїна, сина Йосеха, сина Йода, 27. сина Йоаннана, сина Реси, сина Зоровавела, сина Салатіїла, сина Нері, 28. сина Мелхі, сина Адді, сина Косама, сина Елмадама, сина Ера, 29. сина Ісуса, сина Елієзера, сина Йоріма, сина Маттата, сина Леві, 30. сина Симеона, сина Юди, сина Йосифа, сина Йонама, сина Еліякима, 31. сина Мелеа, сина Менни., сина Маттата, сина Натана, сина Давида, 32. сина Єссея, сина Йоведа, сина Вооза, сина Сали, сина Наассона, 33. сина Амінадава, сина Адміна, сина Арні, сина Есрома, сина Фареса, сина Юди, 34. сина Якова, сина Ісаака, сина Авраама, сина Тари, сина Нахора, 35. сина Серуха, сина Рагави, сина Фалека, сина Евера, сина Сали, 36. сина Каїнама, сина Арфаксада, сина Сима, сина Ноя, сина Ламеха, 37. сина Матусали, сина Еноха, сина Ярета, сина Малелеела, сина Каїнама, 38. сина Еноса, сина Сита, сина Адама, сина Бога.
1. Ісус же, повен Святого Духа, вернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню.
Еф.5,21:”Коріться один одному у Христовім страху”
Покора. Вона буває різна: з великого страху, який врешті породжує ненависть, з вигоди, що викликає підлабузництво, з поваги, яка врешті зміцнює і утверджує того, хто підкорюється і того, кому підкорюються. Та найтрепетніша покора — з любові. Бо лише вона здатна зміцнити почуття обох, додати духовної міці обом, впевнити, що не будуть зранені, принижені, залишені чи обпечені байдужістю. Лише підкорившись один одному можна засвідчити найщиріші почуття і найправдивіші наміри. Покора Господові — це консенсус поваги, любові, відданості. І саме така покора дає можливість кожному зростати в своїй вірі та ставати запорукою, що на життєвому шляху не схибимо.
