Послання Апостола Павла до Ефесян 4, 1-6.
1. Браття, благаю вас я, Господній в’язень, поводитися достойно покликання, яким вас покликано, 2. в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові, 3. стараючися зберігати єдність духа у зв’язку миру. 4. Одне тіло, один дух, як і ви були покликані в одній надії вашого покликання. 5. Один Господь, одна віра, одне хрищення! 6. Один Бог і Отець усіх, що над усіма і через усіх, і в усіх.
Євангеліє від Луки 10, 25-37.
25. Одного разу законник якийсь приступив до Ісуса, щоб його випробувати й каже:
– Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?
26. Ісус мовив до нього:
– В законі що написано? Як там читаєш?
27. Озвався той і каже:
– Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого.
28. – Відповів єси добре; – сказав йому, – роби це й будеш жити.
29. Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса:
– Хто мій ближній?
30. Ісус мовив, кажучи:
Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону й попав розбійникам у руки, що його обдерли й побили тяжко, і пішли геть, зоставивши його півмертвого. 31. Припадково ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його, минув і пішов далі. 32. Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього і пройшов мимо. 33. Але один самарянин, що був у дорозі, надійшов на нього і, побачивши його, змилосердився. 34. Приступив він до нього, перев’язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на свою скотину, привів до заїзду й доглянув його. 35. На другий день він вийняв два динарії, дав їх господареві й мовив: доглядай його, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли вернуся.
36. Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що попав розбійникам у руки?
37. Він відповів:
– Той, хто вчинив над ним милосердя.
Тоді Ісус сказав до нього:
– Іди і роби ти так само.
Життя у світі – це завжди безліч викликів. Щодня, виходячи з дому, ми навіть не підозрюємо, які завдання прийдеться виконувати, окрім наших планів є ще плани Божі.
Так і в притчі, ніхто з чотирьох описаних героїв, мабуть, не планував собі такої події. Ані бідний чоловік, ані священик з левітом, ні самарянин. Левіт зі священиком минули чоловіка. Чому? Бо в них, мабуть, були нагальні справи служіння або ж їх статус чи законні приписи могли б якось бути порушені, коли б вони торкнулись бідолахи. Лише самарянин, а з самарянами за часів Ісуса євреї завжди ворогували, підійшов до побитого і поспішив рятувати. Йому єдиному вдалось знайти місце для Божого плану у своєму житті.
З цієї притчі також бачимо, як шкідливо мислити стереотипами і якою має бути справжня людяність. Ті, хто вважали себе найближчими до Бога і досконалими, насправді вчинили як ті, хто ніколи про Бога не чув.
Де б ми не були і за яких умов – любов і повага до тих, хто поруч, має бути найпершою ознакою нашої віри.