Друге Послання Апостола Петра 1, 1-10.
1. Симон Петро, слуга й апостол Ісуса Христа, тим, що через справедливість Бога нашого й Спаса Ісуса Христа отримали віру, рівноцінну нашій: 2. благодать вам і мир хай збільшується через пізнання Бога й Ісуса, Господа нашого.
3. Бо його Божа сила дала нам усе, що потрібно до життя та побожности,. завдяки пізнанню того, хто нас покликав своєю славою та силою. 4. Завдяки їм нам були даровані цінні й превеликі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої природи, уникнувши зіпсуття, яке через похоть розповсюднилось у світі. 5. Тому докладіть усі ваші старання і зрощуйте у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання, 6. у пізнанні – стриманість, у стриманості – терпеливість, у терпеливості – побожність, 7. у побожності – братолюбство, в братолюбстві – загальну любов. 8. Бо коли все це буде у вас і коли буде його багато, воно не лишить вас без діла й без плоду для глибшого пізнання Господа нашого Ісуса Христа. 9. Хто ж цього не має, той сліпий, короткозорий; він забув очищення від своїх колишніх гріхів. 10. Тому, брати, тим більше старайтесь утвердити ваше покликання й вибрання; бо чинячи це, ніколи не спотикнетеся.
Євангеліє від Марка 13, 1-8.
1. В той час, як виходив Ісус із храму, каже йому один з його учнів:
– Учителю, глянь, яке каміння, яка будівля!
2. Ісус сказав до нього:
– Бачиш оці великі будівлі? Камінь на камені не лишиться тут, якого б не перевернули.
3. Як він сидів на Оливній горі, проти храму, Петро, Яків, Іван та Андрій спитали його на самоті:
4. – Скажи нам, коли це буде і який буде знак, коли все те має сповнитися?
5. Тоді Ісус почав до них промовляти:
6. – Вважайте, щоб ніхто не обманув вас. Багато прийде під моїм ім’ям і казатимуть вам: це я! – і багатьох зведуть. 7. Коли почуєте про війни та воєнні чутки, не тривожтесь, бо це мусить статися, та це ще не кінець. 8. Народ бо на народ повстане, і царство на царство. По різних місцях будуть землетруси, буде голоднеча. Це початок горя.
Бо його Божа сила дала нам усе, що потрібно до життя та побожности, завдяки пізнанню того, хто нас покликав своєю славою та силою.
Іноді в нашому житті виникають ситуації, з яких дуже складно знайти вихід. Проблеми зі здоров’ям, фінансові проблеми, негаразди в стосунках. І хоча “теоретично” знаємо, як собі зарадити, однак на практиці змінити щось геть не просто.
Що робити тоді, коли вже почались опускатись руки? Як бути, коли розуміємо, що, на жаль, хвороба забирає когось із близьких або стосунки зберегти не вдасться за жодних обставин? Починати шукати причин у собі, своїх вчинках, звинувачувати Бога в тому, що Він не чує мене і не бачить?
Мабуть, лише довіра, така, як довіра дитини, що міцно чіпляється за руку батька-матері, може дати нам розуміння та сили рухатись у цьому житті. Бог вибрав нас для цього світу і цього життя, ні на хвилю не залишає.
