Послання Апостола Павла до Филип’ян 4, 4-9.
4. Браття, радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: радуйтеся. 5. Хай ваша ввічливість буде всім людям відома. Господь близько. 6. Ні про що не журіться, але в усьому виявляйте Богові ваші прохання молитвою й благанням з подякою. 7. І мир Божий, що вищий над усякий ум, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі.
8. Наостанку, брати, усе, що правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне хвали, коли яка чеснота чи яка похвала – про те думайте. 9. Чого ви навчилися, що прийняли, що почули та бачили в мені – те чиніте, і Бог миру буде з вами.
Євангеліє від Йоана 12, 1-18.
1. Шість днів перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де був Лазар, який був помер і якого воскресив Ісус. 2. Там отже, справили йому вечерю, і Марта услуговувала. І Лазар був один з тих, які сіли з ним до столу. 3. Марія взяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогоцінного, помазала ноги Ісуса й обтерла їх своїм волоссям; і наповнився дім пахощами мира. 4. Каже тоді один з його учнів, Юда Іскаріот, що мав його зрадити:
5. – Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?
6. Сказав він так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій; він мав при собі калиту і крав те, що туди кидали. 7. Ісус промовив:
– Лишіть її. Вона зберегла те миро на день мого похорону. 8. Бідних маєте з собою завжди, мене ж не маєте завжди.
9. Тим часом багато юдеїв дізналися, що він там, і зійшлися не тільки Ісуса ради, але також щоб Лазаря побачити, якого він воскресив з мертвих. 10. Тоді первосвященики змовилися і Лазара вбити, 11. бо численні юдеї лишили їх через нього й увірували в Ісуса.
12. На другий день сила людей, які прийшли на свято, почули, що Ісус іде в Єрусалим, 13. і взяли пальмове гілля й вийшли йому назустріч з окликами:
– Осанна! Благословен грядий в ім’я Господнє, цар Ізраїлів! 14. І найшовши осля, Ісус сів на нього, як написано:
15. Не бійся, дочко Сіону,
ось іде твій цар
верхи на жереб’яті ослиці.
16. Цього не збагнули його учні спершу, але коли Ісус прославився, вони згадали, що це було написано про нього і що таке вчинено йому. 17. Та й народ, що був при ньому, коли він був викликав Лазара з гробу й воскресив його з мертвих, свідчив про те. 18. Тому й народ вийшов йому назустріч, бо довідався, що він учинив те чудо
Йо. 12, 1-8. “Благословен Той, хто йде в ім’я Господнє…”
Сьогоднішнє свято, мабуть, одне з найкращих свідчень того, яким є правдиве життя. Коли одного дня люди возсилають славу, хвалять, радість переповнює їхні серця. А вже за кілька днів ті ж самі люди віддають Сина Божого на смерть. Потрібно було лише кількох днів, якогось словесного збурення, замішаного на брехні, щоб Ісуса розіп’яли.
Нам здається, що ця євангельська історія була колись, давно. Що ті люди були неосвічені, далекі й темні. Але ні! Поспостерігайте за нашим, своїм життям і ви помітите, що це відбувається й сьогодні. Так, ми чи нас не розпинають. Але поміж тим одного дня з вами рахуються, дослухаються до вашої думки, а вже невдовзі, через якийсь поговір, слово поза слово і ви вже рersona non grata. І зважте, поміж тими, хто, ніби через лупу бачитиме усі, навіть найдрібніші ваші недоліки, буде чимало тих, хто ще нещодавно захоплювався вами.
Нині, читаючи Святе Письмо, проживаючи знову й знову ці останні земні дні Господа, задумаймося, чому ми опиняємося серед тих, хто закликав до Його розп’яття!
