Святе Письмо з розважанням на 7 травня

Діяння Апостолів 12, 12-17. 12. В тих днях Петро, опритомнівши, пішов у дім Марії, матері Івана, що звався Марком, де багато зібралось і молилося. 13. Як він постукав у хвіртку брами, вийшла дівчина, на ім'я Рода, щоб послухати хто то; 14. і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила брами, але вбігла й сповістила, що Петро стоїть при брамі. 15. Ті їй сказали: – Ти не при умі! Вона ж таки своє твердила. Тоді вони сказали: – То його ангел. 16. А Петро стукав далі. Відчинили і, побачивши його, оторопіли. 17. Махнувши їм рукою, щоб мовчали, він докладно оповів їм, як Господь вивів його з в'язниці, і мовив: – Оповістіть це Яковові і братам. І вийшовши, пішов в інше місце.   Євангеліє від Йоана 8, 42-51. 42. Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли: – Якби Бог був Отець ваш, ви б мене любили, бо я від Бога вийшов і прийшов; не від себе самого прийшов я, але він послав мене. 43. Чому ви не розумієте моєї мови? Бо ви не можете слухати мого слова. 44. Диявол – ваш батько, і ви хочете чинити волю батька вашого. Він був душогубець від початку і не тримався правди, бо правди нема в ньому: коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і брехні батько. 45. Мені ж, що правду вам кажу, ви не вірите. 46. Хто з вас може обвинити мене у грісі? Чого, отже, коли кажу вам правду, ви мені не вірите? 47. Хто від Бога, слухав слова Божі. Ви тому не слухаєте, що не від Бога. 48. Озвались юдеї і сказали йому: – Хіба не добре кажемо, що самарянин єси і біса маєш? 49. Відповів Ісус: – Я не маю біса, але шаную Отця мого; ви ж зневажаєте мене. 50. Я не шукаю слави для себе; є, хто шукає й судить. 51. Істинно, істинно кажу вам: хто берегтиме моє слово, повіки не побачить смерть.

---

Не існує чорного та білого, але завжди є щось посередині. Трошки так, трошки сяк, бо то життя... Але КОГО ми обманюємо? Християнин, якщо обирає собі  шлях з Ісусом, одразу ж має зрозуміти, що ця дорога - безкомпромісна. Бо ті маленькі "поблажки" - щоденні гріхи, сьогодні легший, завтра важчий - руйнують нас. Так, у цьому світі все відносно. Безумовна - лише Божа любов. І якщо ми хочемо бути її свідками, мусимо бути безумовними і безкопромісними щодо гріха. Найгірше, коли ми звикаємо жити зі своїми маленькими вадами - в них, може, й справді немає глобальних наслідків. Поки що. Бо насправді мале зло - таке ж. Однак те, що хтось з нас (кожен) не може викорінити якоїсь пристрасті зі свого серця, не означає, що нема сенсу ходити до церкви, молитись тощо. Завдання християнина - постійно працювати над покращенням себе для зустрічі з Богом.