Святе Письмо з розважанням на 21 серпня

Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 8, 16 – 9, 5.

16. Браття, Богові дяка, що дав у серці Тита таку саму до вас горливість; 17. бо він прийняв просьбу і, повний запалу, доброхіть до вас пішов. 18. Ми з ним послали брата, якого за євангеліє хвалять усі Церкви 19. і яких, крім того, був вибраний Церквами як наш супутник у цій благодійній справі, якій ми служимо на славу самого Господа й на відраду нашу, 20. остерігаючися, щоб нам хто не докоряв за таку щедру збірку, що нею ми служимо. 21. Бо ми дбаємо за добро не тільки перед Господом, але й перед людьми. 22. Разом з ними ми послали нашого брата, пильність якого ми часто випробували в багатьох речах і який тепер ще пильніший через велике довір’я, що до вас має. 23. Щодо Тита, він мій товариш і співробітник, вам на благо, щождо братів наших, вони посланники Церков, слава Христова. 24. Дайте їм доказ вашої любови й нашого хваління вас перед ними і перед Церквами.

1. Про службу на користь святим мені нема чого до вас писати, 2. бо знаю вашу добру волю і хвалю вас перед македонянами за неї, бо Ахая готова з минулого року; ваш запал заохотив багатьох. 3. Однак я посилаю вам братів, щоб та хвала, якою я хвалив вас, не була щодо цього марна і щоб ви, як я сказав, були готові. 4. А то як прийдуть зо мною македоняни й застануть вас неготовими, ми, щоб не сказати ви, осоромимося, що були такі певні. 5. Я вважав, отже, потрібним просити братів, щоб вони вийшли до вас перед нами і приготували загодя той заповіджений щедрий ваш дар, щоб він був готовий як правдивий дар, а не як вимушений даток.

Євангеліє від Марка 3, 13-19.

13. Одного разу вийшов Ісус на гору й покликав тих, яких сам хотів, і вони прийшли до нього. 14. І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому та щоб їх посилати проповідувати; 15. і дав їм владу виганяти бісів.

16. Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім’я Петро; 17. Якова, сина Заведея, та Івана, брата Якова, і дав їм ім’я Воанергес, у перекладі – Сини грому; 18. Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананея, 19. та Юду Іскаріота, що його зрадив.

Корінтян 8, 21 : “Бо ми дбаємо за добро не тільки перед Господом, але й перед людьми”

Наше християнство не завершується за дверима храму чи після завершення молитви. Ми не можемо жити подвійним життям: бути набожними і дотримуватися усіх канонів під час Літургії, але забувати про Божі заповіді в щоденному житті.

Якщо ми обрали шлях поруч із Господом, то мусимо дбати про те, щоб йти ним все своє життя.

Не можна бути християнином у певному місці, чи в певній ситуації, в якийсь час, чи поруч із кимось.

Навіть наодинці зі собою – ми маємо залишатися християнами – вірними Господеві і Його вченню.