ослання Апостола Павла до Филип’ян 2, 24-30.
24. Браття, маю надію в Господі, що скоро й сам прибуду.
25. Та я вважав необхідним послати до вас Епафродита, мого брата й сотрудника та співвоїна, якого ви послали, і служителя в моїй потребі; 26. бо він за вами всіма побивався і непокоївся, тому що ви почули про його недугу. 27. Він бо, справді, занедужав смертельно, але Бог змилувався над ним, та не лише над ним, але й надо мною, щоб я не мав смутку за смутком. 28. Тому я послав його вам, щоб ви, знову побачивши його, зраділи і щоб я мав менше смутку. 29. Прийміть же його в Господі з усякою радістю і майте таких у пошані, 30. бо за діло Христа він наблизився до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити ваш нестаток служіння мені.
Євангеліє від Луки 6, 46 – 7, 1.
46. Сказав Господь: Чому ви мене звете: Господи, Господи, а не робите, що я кажу?
47. Кожний, хто приходить до мене, слухає мої слова й виконує їх – скажу вам на кого він похожий: 48. він похожий на чоловіка, що будуючи дім, викопав глибоко й поклав підвалину на камінь. І як настала злива, води натиснули на дім той, але не могли його захитати, бо він збудований був добре.
49. Той же, хто слухає й не чинить, похожий на чоловіка, який збудував дім свій на землі, без підвалин. Води натиснули на нього, і він відразу завалився, і руїна того дому була велика.
1. Коли Ісус кінчив усі свої слова до народу, що слухав його, ввійшов у Капернаум.
Ісус не прийшов у цей світ, щоби похизуватись своєю владою, Він не прийшов, щоби просто говорити і проповідувати, але для того, щоби допомогти кожному з нас знайти свій шлях.
Те, чого навчає Христос, потрібне нам насамперед. Для того, щоб ми збудували своє життя якнайкраще.
Богові точно не потрібна наша показова віра, наше вміння створювати вимолений образ, але те, чи знайшлось у нашому серці місце для Його слів.
