Послання Апостола Павла до Ефесян 2, 11-13.
11. Браття, пам’ятайте, ви, колись погани тілом, яких ті, що звуться «обрізанням», довершеним рукою на тілі, звуть «необрізанням», 12. що ви того часу були без Христа, відлучені від прав ізраїльського громадянства і чужі заповітам обітниці, без надії і без Бога в цьому світі. 13. Тепер же ви в Христі Ісусі, що колись були далекі, стали близькі кров’ю Христа.
Євангеліє від Луки 13, 18-29.
18. Сказав Господь притчу оцю:
На що схоже царство Боже?
19. До чого б мені його прирівняти? Воно схоже на гірчине зерно, що чоловік взяв і кинув у город свій, і воно вигналось і стало великим кущем, і птаство небесне гніздиться у його гілляках.
20. І знову промовив:
21. До чого мені прирівняти царство Боже? Воно схоже на закваску, яку жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.
22. Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму. 23. Хтось сказав до нього:
– Господи, чи мало буде тих, що спасуться?
Він відповів їм:
24. – Намагайтеся ввійти через тісні двері, багато бо, кажу вам шукатимуть ввійти, але не зможуть. 25. І як господар устане й замкне двері, ви ж зостанете надворі й почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! – він відповість вам: не знаю вас, звідкіль ви. 26. Тоді ви почнете казати: ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших. 27. Та він відповість: кажу вам – не знаю вас, звідкіль ви; геть від мене всі ви, що чините неправду!
28. Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у царстві Божім, самих же себе вигнаних геть. 29. Прийдуть тоді зі сходу й зі заходу, з півночі й з півдня, і возсядуть на бенкеті в царстві Божім.
Ефесян 2, 18-19: “На що схоже царство Боже? До чого б мені його прирівняти? Воно схоже на гірчине зерно”
Чи думали колись, як багато насправді заховано в зернині? Здається, що з такої крихти нема користі. Та, якщо вона потрапляє в родючий грунт, то вона зароджує життя, яке дає свої плоди.
Нам у повсякденні, у щоденних клопотах далеко не завжди просто впевнено триматися дороги до Царства Божого. Воно здається чимось фантастичним, його нам складно уявити. Та, думаючи про зустріч із Богом, мусимо завжди пам’ятати, чи проросте Господнє Слово в нашій душі, чи станемо ми плодючим “грунтом”, який дасть життя зернам, посіяним для вічного життя?
