Послання Апостола Павла до Євреїв 11, 17-23; 27-31
17. Браття, вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака, і то приніс у жертву єдинородного сина, він, що обітниці одержав, 18. до якого було сказано: від Ісаака тобі народиться потомство; 19. бо він розумів, що Бог може і з мертвих воскресити; тому й одержав назад яко прообраз. 20. Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє. 21. Вірою Яків, перед смертю, благословив кожного з синів Йосифа і вклонився, спираючись на кінець палиці своєї. 22. Вірою Йосиф, вмираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і розпорядився про свої кості.
23. Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його ховали, бо бачили вроду дитятка, і не злякалися перського наказу. 27. Вірою він покинув Єгипет, не боячись царського гніву, бо стояв непохитно як той, що Невидимого бачить. 28. Вірою відсвяткував Пасху й окроплення кров’ю, щоб губитель не торкнувся їхніх первородних. 29. Вірою перейшли Червоне море, як по суходолі; те саме спробували єгиптяни і втопились. 30. Вірою єрихонські мури по семиденнім обході впали. 31. Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно вивідувачів, не загинула з невірними.
Євангеліє від Марка 9, 42 – 10, 1.
42. Сказав Господь: Хто спокусить одне з оцих малих, що вірують, краще було б такому, щоб йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море.
43. І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незагасний, 44. де червяк їхній не вмирає й вогонь не вгасає.
45. І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим у пекло, 46. де червяк їхній не вмирає й вогонь не вгасає.
47. І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, 48. де червяк їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
49. Бо кожен вогнем посолиться, і кожна жертва сіллю посолиться. 50. Сіль – річ добра; та коли сіль стане несолоною, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!
Марка 9,50: “Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!”
Сіль у кулінарії додає смаку будь-якій страві. Часто навіть у солодке печиво додають дрібку солі, щоб підкреслити солодкість.
Мати сіль у собі – це мати зерно мудрості. Адже воно потрібне не лише, щоб прожити своє життя, а й щоб підсмачувати життя ближніх.
Ми – кожен, здатні додавати особливих смакових відтінків стосункам один із одним. І якраз від нашої мудрості залежить, чи станемо доповненням, а чи чимось зайвим і прогірклим у житті людини.
