Послання Апостола Якова 3, 11 – 4, 6.
11. Браття, хіба криниця з одного джерела б’є водою солодкою й гіркою? 12. Хіба смоківниця, брати мої, може родити оливки, або виноград родити смокви? Ні солонець не може дати води солодкої.
13. Коли хто мудрий і досвідчений між вами, нехай покаже гарною поведінкою свої діла в розумній лагідності. 14. Коли ж у вашім серці гірка заздрість та свари, не хваліться і не говоріть брехні проти правди. 15. Це не мудрість, що сходить з висоти, а земна, тілесна, диявольська; 16. бо де заздрість та чвари, там безлад і всяке лихо. 17. Мудрість же, що походить з висоти, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння, нелицемірна. 18. Плід праведности сіється в мирі тими, що мир чинять.
1. Звідки між вами війни, звідки суперечки? Хіба не звідси: з похотей ваших, які воюють у ваших членах? 2. Ви пристрасно жадаєте і не маєте. Ви убиваєте, завидуєте і не можете осягнути. Ви б’єтесь і воюєте. Ви не маєте, бо не просите. 3. Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите, щоб розтратити на ваші втіхи. 4. Перелюбники! Хіба не знаєте, що любов цього світу – ворожнеча проти Бога? Хто, отже, хоче бути приятелем світу, стає ворогом Божим. 5. Чи може думаєте, що Писання даремно каже: «До заздрощів прагне дух, що живе у нас»? 6. І більша дається благодать, тому й сказано:
Бог противиться гордим,
смиренним же дає благодать.
Євангеліє від Марка 11, 23-26.
Сказав Господь своїм учням:
23. Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: двигнись і кинься в море, та не сумніватиметься у своїм серці, але віруватиме, що станеться те, що каже, буде йому так. 24. Тому й кажу вам: усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, і буде вам так. 25. І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте що проти кого-небудь, щоб і Отець ваш, який на небі, простив вам провини ваші. 26. Коли ж ви не простите, і Отець ваш, що на небі, не простить провин ваших.
***
Тоді як щодня Бог відкриває перед нами тисячі можливостей для того, щоби здобуте бажане, а то й значно більше, ми самотужки будуємо собі обмеження у власній голові.
Особливо, коли йдеться про внутрішні негативні настанови: заздримо, гніваємось, лицеміримо… Звісно, самі ж від цього страждаємо, звинувачуючи увесь світ.
Ніхто не зробить нас замість нас щасливими. Якщо виділити для Бога закинуте горище свого життя, то чи зможе Він допомогти?
Бог прагне бачити нас реалізованими і наповненими спокою, любові. Саме для цього Він покликав нас на землю. Може врешті слід спробувати Його дослухатись?
