Діяння Апостолів 1, 1-8.
1. Першу книгу я написав, Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку 2. аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких вибрав. 3. Він показував їм себе також у численних доказах живим після своїх страстей, являючись їм сорок день і розповідаючи про царство Боже. 4. І коли був разом з ними за столом, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, яку ви від мене чули; 5. бо Іван христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Духом Святим.
6. Отож, зійшовшися, вони питали його:
– Господи, чи цього часу відбудуєш царство Ізраїля?
7. Він відповів їм:
– Не ваша справа знати час і пору, що Отець призначив у своїй владі. 8. Та ви приймете силу Духа Святого, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії і аж по край землі.
Євангеліє від Йоана 1, 1-17.
1. Споконвіку було Слово,
і з Богом було Слово,
і Слово було Бог.
2. З Богом воно було споконвіку.
3. Ним постало все,
і ніщо, що постало, не постало без нього.
4. У ньому було життя,
і життя було світло людей.
5. Світло світить у темряві,
і не пойняла його темрява.
6. Був чоловік, посланий Богом, якому ім’я Іван. 7. Прийшов він свідком, щоб свідчити про світло, щоб усі через нього увірували. 8. Не був він світло, був лише, щоб свідчити про світло. 9. То було справжнє світло, що просвічує кожну людину. Воно прийшло у цей світ.
10. Було у світі,
і світ постав через нього,
і світ не пізнав його.
11. Прийшло до своїх,
і свої його не прийняли.
12. Котрі ж його прийняли, тим дало змогу дітьми Божими стати, тим, що вірують в ім’я його; 13. які не з крови, ні з тілесного бажання, ні з волі людської, але від Бога народилися.
14. І Слово стало тілом,
і оселилося між нами,
і ми бачили його славу
– славу Єдинородного від Отця,
повного благодаті та істини.
15. Іван свідчить про нього і проголошує, кажучи: «Ось той, про кого я говорив: той, що йде за мною, існував передо мною, був раніш за мене».
16. З його повноти ми всі прийняли
– благодать за благодать.
17. Закон був даний Мойсеєм,
благодать же та істина прийшла через Ісуса Христа
Воскресення Христове. Пасха
У часі Воскресення ми завершуємо спів Воскресного тропаря словами: «…і нам дарував життя вічне!» Ці слова повторюємо з року в рік, але чи ми віримо в те, що Господь нам ДАРУВАВ життя вічне? Що воно нам вже ПОДАРОВАНЕ, воно вже є наше?
І тепер цей дар вічного життя ми маємо лише прийняти і ним жити. Якщо ми цього не зробили, то, напевно, головна причина в тому, що ми надто заглибилися в наші земні справи, проблеми, бажання, пошуки, здобутки… Що ми цілковито не усвідомлюємо того, що маємо найважливіший дар, який на нас чекає, – життя вічне.
Вічне життя – це не лише той момент, який настає після смерті. Кожна молитва і читання Євангелія – це зустріч із Богом, кожне святе Причастя – це початок вічного життя, початок Божого Царства. І наша біда в тому, що ми цього не усвідомлюємо. Але якщо усвідомимо, то здобудемо здатність ставати учасниками Божого Царства не тільки в молитві чи в таїнствах Церкви – ставатимемо причасниками цього життя вічного кожної миті нашого життя. Якщо ми зустрічаємося з Богом, то вже стаємо причасниками цієї вічності, яка на всіх нас чекає і якою Бог вже нас обдарував.
Владика Венедикт (Алексійчук)
