Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 12, 12-26.
12. Браття, як тіло є одне, хоча й має багато членів, і всі члени тіла, хоч їх багато, становлять одне тіло, так і Христос. 13. Усі бо ми христилися в одному Дусі, щоб бути одним тілом, чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, і всім нам був даний пити один Дух.
14. Тіло бо складається не з одного члена, але з багатьох. 15. Коли б нога сказала: «я не рука, отже, не належу до тіла», хіба тому вона не належить до тіла? 16. І коли б вухо сказало: «я не око, отже, не належу до тіла», хіба тому воно не належить до тіла? 17. Якби все тіло було оком, де ж тоді був би слух? Якби все воно було вухом, де був би нюх? 18. Таж Бог розділив члени, кожного з них, у тілі, як хотів. 19. Якби все було одним членом, де було б тіло? 20. Та членів є багато, але одне тіло. 21. Не може око сказати руці: «ти мені непотрібна». Чи голова – ногам: «ви мені непотрібні». 22. Бож члени тіла, що здаються слабшими, найпотрібніші; 23. і тим членам, що здаються непочесними в тілі, даємо більше чести, і наші непристойні члени зазнають більшої шани; 24. ті ж, що у нас пристойні, її не потребують. Та Бог так зложив тіло, що дав більше чести нижчому членові, 25. щоб не було роздору в тілі, але щоб члени дбали однаково один про одного. 26. І як страждає один член, страждають з ним усі члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени.
Євангеліє від Матея 18, 18-22; 19, 1-2; 13-15.
Сказав Господь своїм учням:
18. Істинно кажу вам: усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, і все. що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі.
19. Істинно кажу вам ще раз: коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем небесним; 20. бо де двоє, або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них.
21. Тут підійшов Петро й каже до нього:
– Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?
22. Ісус промовив до нього:
– Не кажу тобі: до сімох разів, а до сімдесяти раз по сім.
1. І коли Ісус скінчив ці слова, покинув Галилею, і прибув у сторони Юдеї, що за Йорданом. 2. Сила народу йшла за ним, і він їх оздоровив там.
13. Тоді привели до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм. 14. Ісус сказав їм:
– Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких царство небесне.
15. І поклавши на них руки, пішов звідти.
Людина покликана до життя в спільноті – сім’ї, колективі, суспільстві. Перебування разом з іншими вчить нас багатьох речей і насправді стосунки – це завжди нелегко.
Ми неідеальні, у кожного свої слабкості. І що ближчі ми, то болючіше ранимо одне одного. Лише прощення здатне відбудувати ті мости, які, здавалось би поламані.
Пробачити іноді дуже нелегко. Але Бог хоче, щоби ми завжди були готові простити, як завжди готовий простити нас Він. Саме у Господа слід просити сили, якщо образа надто велика, а рана болюча.
Тут, на землі, ми покликані вчитись, насамперед любові і прощення.
