Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 4, 1-6.
1. Браття, маючи це служіння, доручене нам милосердям, ми не тратимо відваги. 2 Відмовившись від соромливого приховування, ми не поводимося хитро, ані не перекручуємо слова Божого, але, показуючи правду, поручаємо самих себе кожній людській совісті перед Богом. 3. Коли ж наше євангеліє закрите, воно закрите для тих, що гинуть, 4. у яких бог цього віку осліпив розум, невіруючих, щоб їм не сяяло світло євангелія слави Христа, який є образ Божий. 5. Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; ми ж слуги ваші ради Ісуса. 6. Бо Бог, який сказав: нехай із темряви світло засяє, освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на лиці Ісуса Христа.
Послання Апостола Павла до Колосян 1, 12-18.
12. Браття, дякуйте Отцеві, який зробив вас гідними мати участь у наслідді святих у світі, 13. який вирвав вас із влади тьми й переніс у царство свого возлюбленого Сина, 14. що в ньому маємо відкуплення, прощення гріхів.
15. Він – образ невидимого Бога, первородний усього сотворіння, 16. бо в ньому все було сотворене, що на небі й що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього сотворене. 17. Він єсть раніш усього, і все існує в ньому. 18. Він є також голова тіла, тобто Церкви. Він начало, первородний з мертвих, щоб у всьому мав першенство.
Євангеліє від Матея 24, 13-28.
13. Сказав Господь своїм учням: Хто витерпить до останку, той спасеться. 14. І це євангеліє царства буде проповідуватись по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець.
15. Отож коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, поставлену на святім місці – хто читає, нехай розуміє! – 16. тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають у гори; 17. а хто на покрівлі, хай не сходить узяти речі з своєї хати, 18. і хто в полі, хай не вертається назад узяти свою одіж.
19. Горе вагітним і годуючим у ті дні! 20. Моліться, щоб ваша втеча не сталася зимою, ані в суботу. 21. Тоді буде скорбота велика, якої не було від початку світу аж понині, та й не буде. 22. І коли б ті дні не були вкорочені, ніхто б не врятувався; але заради вибраних будуть вкорочені дні тії.
23. І коли хто скаже тоді вам: глянь, ось Христос чи онде, – не вірте, 24. бо встануть лжехристи і лжепророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних. 25. Ось я попередив вас. 26. Коли вам, отже, скажуть: ось він у пустині, – не вірте!
27. Як блискавка, що на сході блисне і вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Сина чоловічого. 28. Де бо є труп, там і орли зберуться.
Євангеліє від Луки 9, 51-56; 10, 22-24.
51. Одного разу сталось, коли наближалися дні відходу Ісуса з цього світу, він твердо постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму. 52. І вислав посланців перед собою; пішли вони й увійшли в якесь самарянське село, щоб йому приготувати місце. 53. Та самаряни його не прийняли, бо він подорожував до Єрусалиму. 54. Бачивши те, учні Яків та Іван сказали:
– Господи, хочеш – ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх. 55. Ісус, обернувшись, став докоряти їм: Не знаєте, якого ви духа. Бо Син Чоловічий не прийшов губити людські душі, а спасти.
56. І вони пішли в інше село.
22. Сказав Господь своїм учням: Все дав мені Отець мій, і ніхто не знає, хто Син, крім Отця, і хто Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.
23. Потім, звернувшися до учнів, промовив:
24. – Щасливі очі, які бачать, що ви бачите. Кажу бо вам, що багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
Щасливі очі, які бачили Ісуса, бо пророки до того могли лише мріяти, щоби побачити Бога серед людей.
Щасливий кожен з нас, хто відкриває свої очі, щоби побачити Бога, живого Бога у живій Євхаристії.
Дні лукаві, час спливає швидко. Грузнучи в щоденних справах, ми іноді забуваємо, що покликані для вічності. Але чи встигнемо тут, на землі, зустріти Христа і жити з ним вже тут і зараз. Чи відкладемо на потім молитву, Святе Письмо, Літургію.
Ми не знаємо, який день нашого життя може бути останнім. Не звикаймо жити так, наче так триватиме вічно. Земне – це лише шлях.
