Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 12, 20 – 13, 2.
20. Браття, боюся, що коли прийду, не застану вас такими, як хочу, та що ви не застанете мене таким, яким би хотіли; щоб не було між вами суперечок, заздрощів, гніву, сварок, обмов, нашептів, зарозумілости, безладдя, 21. щоб, коли знову прийду, мій Бог задля вас не принизив мене і щоб я не оплакував тих багатьох, які передніше згрішили і не покаялись у нечистоті, розпусті та в безсоромності, яких були допустилися.
1. Оце втретє йду до вас. Кожна справа рішиться за словом двох або трьох свідків. 2. Я вже перед тим сказав і ще раз кажу, як за другої моєї присутності, так і тепер у відсутності: як прийду знову, не щадитиму тих, які раніш згрішили, і усіх інших.
Євангеліє від Марка 4, 24-34.
24. Сказав Господь своїм учням:
– Вважайте, що чуєте. Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам. 25. Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, візьмуть і те, що має.
26. І казав їм:
– Із царством небесним воно так, як з чоловіком, що кидає насіння в землю: 27. чи спить він, чи встає, чи то вночі, чи вдень, насіння те кільчиться й росте. А як – він сам не знає. 28. Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю. 29. А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали.
30. І мовив:
– До чого прирівняємо царство Боже – або у якій притчі ми його представимо? 31. Воно – немов гірчичне зерно, що коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі. 32. А як посіяне зійде, стає більшим від всякої городини і пускає таке велике віття, що птаство небесне може сховатися в його тіні.
33. І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, наскільки вони могли зрозуміти. 34. Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.
Ісус говорить в притчах для того, щоби дати учням збагнути незбагненне для їхнього розуму, говорить притчами, щоби достукатись до серця кожного.
Ісус говорить притчами і сьогодні, щоби відкрити нам, глобалізованим і всезнаючим оту єдину істину – істину Любові.
Нерідко ситуації нашого життя виглядають нам заплутаним лабіринтом, а люди на нашому шляху часто приносять багато випробувань. Ми не розуміємо, чому саме це і саме так, але Бог розуміє. Він говорить до нас притчами наших життів, хоче достукатись до часто нечулих сердець.
Нам бракне відваги довіритись Богові. Але Він єдиний знає нас ше до нашого народження і знає, як краще.
