Послання Апостола Павла до Ефесян 3, 8-21.
8. Браття, мені, найпослідущому з усіх святих, була дана ця благодать: благовістити поганам незбагненне багатство Христа 9. і навчити всіх про здійснення тієї тайни, що від віків захована була в Бозі, який сотворив усе; 10. щоб об’явилася тепер началам і властям небесним через Церкву безконечна мудрість Божа, 11. згідно з відвічною постановою, що Бог ухвалив у Христі Ісусі, Господі нашім, 12. в якому маємо сміливість і повний надії доступ через віру в нього. 13. Тому благаю вас не падати духом у моїх стражданнях, які терплю за вас, бо вони ваша слава.
14. Ось чому я згинаю мої коліна перед Отцем, 15. від якого бере ім’я всяке отцівство на небі й на землі, 16. щоб він дав вам за багатством своєї слави скріпитись у силі через його Духа, для зросту внутрішньої людини, 17. і щоб Христос вірою оселивсь у серцях ваших, і ви закорінені й утверджені у любові, 18. могли зрозуміти з усіма святими, яка її ширина, довжина, висота і глибина, 19. і пізнати любов Христову, що вища над усяке уявлення, і, таким чином, сповнились усякою Божою повнотою.
20. Тому ж, хто може зробити багато більше, ніж те, чого ми просимо або що ми розуміємо за діючою в нас силою, 21. йому слава в Церкві та у Христі Ісусі по всі роди на віки віків. Амінь.
Перше Послання Івана Богослова 4, 12-19.
12. Улюблені, Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, Бог у нас пробував, і його любов у нас досконала. 13. Що ми пробуваємо і він – у нас, ми пізнаємо з того, що він дав нам від Духа свого. 14. І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина як Спаса світу. 15. Хто визнає, що Ісус – Син Божий, у тому Бог пробуває і він – у Бозі. 16. Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто пробуває в любові, той пробуває в Бозі, і Бог пробуває в ньому.
17. Любов у нас осягає свою завершеність тим, що ми маємо довір’я в день суду, бо як він є, так і ми в цьому світі. 18. Страху нема в любові, але, навпаки, досконала любов проганяє геть страх, бо страх має в собі кару і хто боїться, той недосконалий у любові. 19. Ми любимо, бо він перший возлюбив нас.
Євангеліє від Марка 11, 23-26.
Сказав Господь своїм учням:
23. Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: двигнись і кинься в море, та не сумніватиметься у своїм серці, але віруватиме, що станеться те, що каже, буде йому так. 24. Тому й кажу вам: усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, і буде вам так. 25. І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте що проти кого-небудь, щоб і Отець ваш, який на небі, простив вам провини ваші. 26. Коли ж ви не простите, і Отець ваш, що на небі, не простить провин ваших.
Євангеліє від Йоана 19, 25-27; 21, 24-25.
25. В той час при хресті Ісуса стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. 26. Коли Ісус побачив матір і учня, якого він любив, що стояв біля неї, сказав до матері:
– Жено, ось син твій.
27. Потім каже до учня:
– Ось мати твоя.
І від тієї хвилини учень узяв її до себе.
24. Це той учень, який те свідчить і який написав те і знаємо, що його свідчення правдиве. 25. Є ще й багато іншого, що зробив Ісус, та якби воно було записане кожне зокрема, гадаю, що й самий світ не вмістив би написаних книг.
Ефесян 3, 19: «І спізнати оту любов Христову, що перевищує всяке уявлення».
Любов Бога сприймаємо через власне, людське розуміння. Вважаючи, що маємо її заслужити. Та, читаючи Біблію, маємо для себе окреслити, що Господня любов – абсолютна. Ісус пішов на смерть не за праведників, а за грішників. Він терпів муки, щоб ми зрозуміли, якою є найвища міра любові.
Наша любов до Бога може теж досягти висоти, якщо вона буде дієва. Не обмежуватися лише промовлянням молитов і читанням біблійних історій, а стосунками з ближніми і не лише зі своїми рідними чи друзями, а з кожним, хто приходить у наше життя.
Любімо Бога, люблячи людей, яких він полюбив абсолютною любов’ю.
