Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 15, 39-45.
39. Браття, не кожне тіло таке саме тіло, але інакше тіло в людей, інакше тіло тварини, інакше тіло у птиць і інакше у риб. 40. Є тіла небесні й тіла земні, і інакший блиск небесних, інакший блиск земних. 41. Інакший блиск сонця, інакший блиск місяця, інакший блиск зір, ба навіть зоря від зорі різниться блиском. 42. Так само й воскресіння мертвих: 43. сіється в тлінні, встає у нетлінні; сіється в безчесті, встає у славі; сіється в безсиллі, встає у силі; 44. сіється тіло тваринне, встає тіло духовне. Якщо є тіло тваринне, то є й тіло духовне. 45. Так і написано: Перший чоловік Адам став душею живою, останній же Адам духом животворним.
Євангеліє від Луки 4, 31-36.
31. В той час прийшов Ісус у Капернаум, місто галилейське, і навчав людей у суботу. 32. І дивувалися його науці, бо його слово було повне власти.
33. А був там у синагозі чоловік, що мав нечистого духа; він закричав сильним голосом:
34. – Ой, що нам і тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси погубити нас? Я знаю, хто ти: ти – святий Божий.
35. Ісус погрозив йому, кажучи:
– Мовчи й вийди з нього.
І, кинувши ним об землю перед усіма, демон вийшов з нього, нічого не зробивши йому злого. 36. Жах огорнув усіх, і вони один до одного казали:
– Що це за мова, що він з владою й силою велить нечистим духам, і вони виходять!
Євангеліє від Йоана 20, 19-31.
19. Коли настав вечір, того самого дня, першого в тижні, і двері були замкнені там, де були учні, зі страху перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм:
– Мир вам!
20. Сказавши це, показав їм руки й бік. І зраділи учні, побачивши Господа. 21. І знову Ісус їм каже:
– Мир вам! Як мене послав Отець, так я посилаю вас.
22. Сказавши це, дихнув на них і каже їм:
– Прийміть Духа Святого. 23. Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж задержите – задержаться.
24. Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвище Близнюк, не був з ними, коли прийшов Ісус. 25. Інші учні йому сказали:
– Ми бачили Господа.
Він відповів:
– Як не побачу на його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця у місце, де були цвяхи, і коли руки моєї не вкладу в його бік, не повірю!
26. По вісьмох днях учні його знову були в домі, і Тома був з ними. Увіходить Ісус – а двері були замкнені – і стає посередині й каже:
– Мир вам!
27. Потім каже до Томи:
– Вложи сюди твій палець і глянь на мої руки. І простягни твою руку і вклади її у бік мій. І не будь невіруючий, але віруючий!
28. Тома відповів і сказав до нього:
– Господь мій і Бог мій!
29. Каже йому Ісус:
– Тому що ти бачив мене, віруєш. Щасливі ті, які не бачили й увірували!
30. Багато ще й інших чудес сотворив Ісус на очу своїх учнів, що їх не записано в цій книзі. 31. А ці записано, щоб ви увірували, що Ісус – Христос, Син Божий, та увірувавши, щоб мали життя в його ім’я.
Скільки разів пізнаємо самі себе у апостолі Томі. Бачачи незліченні чуда Ісуса, він не вірить у воскресіння і говорить свою відому фразу.
Так і ми, живучи з Богом, бачачи і відчуваючи Його дію в своєму житті, все ж так часто сумніваємось.
Нерідко від людей, які ходять до церкви, можна почути сумнівні питання щодо того, а що там, в іншому житті “хтозна, як воно там буде”.
Воскресіння відкрило для нас небо і наше завдання – повірити і прийняти цей дар, цю благодать.
