Перше Послання Апостола Павла до Тимотея 5, 22 – 6, 11.
22. Сину Тимотею, не клади скоро рук ні на кого і не ставай причетним до гріхів інших.
23. Бережи себе чистим. Перестань пити воду, вживай вина трохи задля шлунку і твоїх частих недуг.
24. Гріхи деяких людей явні ще перед всяким судом, але в інших виявляються лише опісля. 25. Так само й добрі діла бувають явні, а інші виявляються згодом.
1. Ті, що під ярмом рабства, нехай уважають своїх панів достойними всякої поваги, щоб не зневажалось ім’я Боже й наука. 2. Ті ж, що мають панів вірних, хай ними не нехтують, тому що вони брати, а, навпаки, нехай ще більш їм служать, тому що ті, які зазнають від них послуг, вірні та любі. Цього навчай і нагадуй.
3. А коли хто навчає інакше й не притримується здорових слів, слів Господа нашого Ісуса Христа та побожної науки, 4. той засліплений гордістю, нічого не розуміє, і хворує на пусті питання та словесні змагання. З цього виникають заздрість, сварка, зневаги, лукаві підозріння, 5. постійні спори людей з зіпсованим розумом та позбавлених правди, які гадають, що побожність – засіб прибутку. 6. Побожність – справді великий прибуток для тих, що вдовольняються тим, що мають. 7. Ми бо не принесли на світ нічого, та й винести нічого не можемо, 8. але маючи поживу та одежу, цим будемо задовольнятись. 9. А ті, що хочуть багатіти, впадають у спокусу та в тенета, і в безліч бажань безглуздних та шкідливих, що штовхають людей у прірву та погибіль. 10. Бо корінь усього лиха – грошолюбство, до якого деякі вдавшися, відпали від віри і прошили себе численними болями.
11. Ти ж, чоловіче Божий, утікай від цього. Шукай праведности, побожности, віри, любови, терпеливости, лагідности.
Послання Апостола Павла до Галатів 5, 22 – 6, 2.
22. А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння; лагідність, доброта, вірність, 23. тихість, здержливість. На все це нема закону. 24. Котрі ж Ісус-Христові, розп’яли тіло з його пристрастями та похотями. 25. Коли живемо духом, духом ходімо. 26. Не будьмо суєславні, задиркуваті між собою, завидущі одні одним.
1. Брати! Коли б хто попав у яку провину, ви, духовні, такого наставляйте духом лагідности; але вважай, щоб і ти не впав у спокусу. 2. Носіте тягарі один одного, і так виконаєте закон Христа.
Євангеліє від Луки 18, 15-17; 26-30.
15. В той час приносили до Ісуса малих дітей, щоб до них доторкнувся. 16. Побачивши те, учні їм докоряли. Ісус покликав їх, кажучи:
– Дозвольте дітям, нехай йдуть до мене; не бороніть їм: таких бо царство Боже. 17. Істинно кажу вам: хто царства Божого не прийме, як дитина, той не ввійде до нього.
26. Ті, що слухали, сказали:
– Хто ж тоді може спастися? 27. Він відповів:
– Неможливе в людей – можливе в Бога.
28. Тоді Петро промовив:
– Ось ми покинули все, що мали, і пішли за тобою.
29. Ісус сказав їм:
– Істинно кажу вам: нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля царства Божого 30. і не отримав би багато більше за цього віку, а в наступнім віці життя вічне.
Євангеліє від Матея 11, 27-30.
Сказав Господь своїм учням:.
27. Все передане мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.
28. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть моє ярмо на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, і найдете полегшу душам вашим. 30. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.
1 Тимотея 5, 22 – 6, 11: «Ми бо не принесли на світ нічого, та й винести нічого не можемо»
Які правдиві слова чуємо у цьому апостольському читанні! Але які ми далекі від них у своєму щоденному житті, бо прив’язані переважно до земного, постійно маємо бажання збирати земні добра! Як також ми так проживаємо своє життя, немовби мали жити вічно. Живемо так, якби не мали вмирати. Чи ми задумуємося, що настане час, коли все, що маємо, що посідаємо, чим володіємо, залишиться тут, а ми як нагі прийшли, так і нагі відійдемо з цього світу.
Для нас суттєво що б часто над цим задумуватись, застановлятись та розважати. У традиції Отців є щодо цього настанова – пам’ятай про смерть і ніколи не згрішиш. Це не означає страхатись і переживати при згадці про смерть, але в контексті згадки про смерть всі наші справи і речі ставали б для нас цілком іншими, та набували б своїх правдивих цінностей.
Тож погляньмо, що наше життя надто коротке, тому його найкраще використати на те, що нам придасться для осягнення Царства Небесного. Життя Бог дав нам з однією метою – щоб ми приготувались до зустрічі з Ним, щоб ми приготувались до вічності. Стараймось жити так, щоб наші скарби були там, де б ми хотіли перебувати вічно!
Владика Венедикт (Алексійчук)
