Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Вислухай мене, Господи.* Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Почуй голос моління мого,* коли взиваю до тебе.* Вислухай мене, Господи.
Нехай піднесеться молитва моя,* мов кадило перед тобою;* підношення рук моїх,* як жертва вечірня.* Вислухай мене, Господи.
Постав, Господи, моїм устам сторожу;* до дверей губ моїх − варту!
Не дай схилитися серцеві моєму* до чогось злого.
Ані чинити лихі вчинки з людьми, що творять беззаконня,* – ні ласощів їхніх я не хочу їсти.
Нехай праведник по-доброму б’є мене й виправляє,* а олія грішного нехай не намастить голови моєї.
Я все-таки молитимусь,* незважаючи на їхні злі вчинки.
Якщо суддів їхніх скинуть в ущелини скелі,* то почують, що слова мої любі.
Немовби хтось розбив і розрив землю,* розкидано їхні кості перед адом.
Бо до тебе, Господи, мій Боже, мої очі;* до тебе прибігаю, не губи душі моєї.
Збережи мене від петлі, що її наставили на мене,* і від сильця тих, що творять беззаконня.
Нехай грішники впадуть у власні сіті всі разом,* а я пройду безпечно.
У передсвятті Різдва наш погляд по-особливому звернений до Господа, до небес, до ясел у вертепу. Бо ми чекаємо дуже важливого гостя – Спасителя.
Хоч ця подія колись відбулась історично, однак триває вона до сьогодні через пам’ять і відкрите серце кожного християнина.
Бо насправді кожен, хто вірить, прагне пережити дійство Воплочення Божого Сина, приготувавши в своїй душі місце для маленького вертепу.
Бог не погордував стати Дитям, народившись від Жінки – беззахисним, малим, прожити звичне земне життя, не позбавлене нічого людського, а потім піти на муки.
Бог сьогодні по-особливому чекає погляду наших очей, щоби вкотре нагадати, як сильно любить кожного і яка всесильна ця любов.
