- Озвався тоді Петро й каже йому: “Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.”
- Ісус же мовив до нього: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.”
- Каже йому Петро: “Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!” Так само мовили всі учні.
- Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.”
- І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити.
- Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі – аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.”
- І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як ти.”
- Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?
- Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.”
- Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!”
- І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі.
- Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова.
- Потім повернувся до учнів і каже до них: “Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки.
Останні дні Спасителя на землі були сповнені неймовірним терпінням і болем.
Ісус дуже добре пізнав самотність та залишеність. В той момент, коли найближчі люди запевняють у підтримці та любові, Христос бачить їхню втечу. Коли Петро зарікається, що буде поруч навіть в час смерті – Ісус бачить сцену потрійного відречення.
Навіть Бог-Отець неначе залишає Його самого наодинці з собою.
Коли нам здається, що життя посилає непосильні випробування – звертаймо свій погляд до Ісуса, який пережив найстрашніший фізичний та душевний біль. Він точно розуміє, як буває боляче і готовий розрадити нас завжди.
Година ( чи час), коли здається, що залишили всі і навіть Господь – просто жахлива, можна померти лише від цих переживань, навіть не дочекавшись, що тебе можуть убити в прямому сенсі цього слова. Господь не допускає для нас таких страшних мук – дає можливість пережити щось одне, перед тим як приходить хоч крапля розуміння Усього того, що для нас зроблено і постійно робиться, щоб ми могли навернутися і жити з Господом, бо лише Він може наповнити наше серце спокоєм, любовю, радістю, добром, але потрібно прийняти усе, що нам дається з гідністю в Божих Очах і не забувати, що дивиться Він за нашим серцем і душею не з цікавості, а з турботою і великим бажанням зробити нас по- справжньому щасливими і, щоб наше щастя поширювалось між нами, як добрий вірус