Діяння Апостолів 23, 1-11.
1. В тих днях Павло глянув на синедріон і мовив:
– Мужі брати, я по цей день цілком доброю совістю поводився перед Богом.
2. Аж тут первосвященик Ананія велів тим, що стояли біля нього, бити його по устах. 3. Тоді Павло сказав до нього:
– Бог тебе буде бити, стіно побілена! Як? Ти сидиш, щоб мене судити за закон, і проти закону велиш мене бити?
4. Ті, що там стояли, сказали:
– Ти зневажаєш Божого первосвященика!
5. Павло мовив:
– Не знав я, брати, що то первосвященик; написано бо: не будеш говорити зле проти начальника твого народу.
6. Павло ж знаючи, що одна частина складалася з садукеїв, а друга з фарисеїв, кликнув у синедріоні:
– Мужі брати! Я фарисей, син фарисеїв. За надію у воскресіння мертвих мене судять!
7. Як тільки він це мовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і розділились збори; 8. бо садукеї кажуть, що нема воскресіння ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають одне й друге. 9. І зчинився великий галас. Деякі книжники з групи фарисеїв, підвівшися, твердо заявили:
– Ми не находимо нічого злого в цьому чоловіці. А що, як до нього говорив дух або ангел?
10. Тому що буча ставала дедалі більшою, тисяцький, боячися, щоб вони не роздерли Павла, велів воякам зійти вирвати його з-між них і відвести в твердиню. 11. Другої ночі Господь став перед ним і мовив:
– Бадьорися! Як ти свідчив про мене в Єрусалимі, так свідчитимеш і в Римі.
Діяння Апостолів 26, 1-5; 12-20
1. В тих днях Аґриппа сказав Павлові:
– Дозволяється тобі про себе говорити.
Тоді Павло, простягши руку, почав свою оборону:
2. – Царю Аґриппо! Вважаю себе щасливим, що сьогодні маю виправдатись перед тобою від усього того, в чому юдеї мене винуватять, 3. особливо ж тому, що знаєш усі звичаї юдейські та їхні спірні питання. Тому я прошу вислухати мене терпеливо. 4. Яке моє життя було змалку, як воно пройшло між моїм народом і в Єрусалимі, знають усі юдеї. 5. Вони здавна мене знають, коли б хотіли свідчити, що я жив за найстрогішою сектою нашої віри – фарисеєм.
12. Отак, ідучи в Дамаск з уповноваженням та дорученням первосвящеників, 13. у дорозі опівдні, царю, я побачив з неба світло понад сяйво сонця, що осяяло навкруги мене й тих, що йшли зо мною. 14. Усі ми попадали на землю, і я почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: «Савле, Савле! Чого ти мене гониш? Трудно тобі проти рожна бити ногою». 15. Я ж озвався: « Господи, хто ти?» Господь сказав: «Я Ісус, якого ти гониш. 16. Встань, отже, підведись на ноги! На те бо я тобі явився, щоб вибрати тебе слугою і свідком видіння, в якому ти мене бачив, і тих, в яких тобі явлюся. 17. Я визволю тебе від народу та від поган, до яких я тебе посилаю, 18. щоб їм відкрити очі, щоб вони відвернулися від темряви до світла і від влади сатани до Бога та щоб вірою в мене одержали відпущення гріхів і насліддя між освяченими».
19. Тому, царю Аґриппо, я не спротивився небесному видінню, 20. а, навпаки, я почав проповідувати спочатку тим, що в Дамаску, а потім тим, що в Єрусалимі і по всім краю Юдейськім, і також поганам, щоб покаялись і навернулися до Бога й доказали вчинками своє покаяння.
Євангеліє від Йоана 16, 15-23.
Сказав Господь своїм учням:
15. Усе, що Отець має – моє. Тому я сказав вам, що він з мого візьме і звістить вам.
16. Ще трохи, і ви мене не будете бачити більше, і знову трохи, і мене побачите; бо я йду до Отця.
17. Тоді деякі з його учнів заговорили один до одного:
– Що значить те, що він говорить: ще трохи, і ви мене не будете бачити, і знову трохи, і мене побачите? І: я йду до Отця?
18. Казали, отже:
– Що значить те трохи, про яке він говорить? Не знаємо, що він хоче сказати.
19. Ісус же, знаючи, що вони хочуть його спитати, мовив до них:
– Питаєте один одного, що я хотів сказати словами: ще трохи, і ви мене не будете бачити, і знову трохи, і мене побачите? 20. Істинно, істинно кажу вам: ви голоситимете й ридатимете, а світ радітиме. Ви журитиметеся, але журба ваша стане радістю. 21. Жінка у болях, коли родить, бо вибила її година; коли ж родиться дитятко, з радощів, що на світ людина народилась, не пам’ятає більше своєї муки. 22. Та й ви тепер у журбі. Але я вас знову побачу, і ваше серце зрадіє, і ніхто ваших радощів від вас не відійме. 23. Того дня ви не будете мене питати нічого. Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не просили в Отця в моє ім’я, він дасть вам.
Євангеліє від Йоана 10, 1-9.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
1. Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечу кошару не ворітьми, а влізає деінде, той – злодій і розбійник. 2. Хто ж увіходить ворітьми, той – пастир овець. 3. Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і він кличе своїх овець по імени й виводить їх. 4. Коли виведе свої вівці, іде поперед них, і вівці йдуть слідом за ним, бо знають його голос. 5. За чужим вони не підуть, втечуть від нього, бо не знають голосу чужих.
6. Сказав їм Ісус цю притчу, та вони не зрозуміли, що він казав їм.
7. Тому Ісус іще раз промовив до них:
– Істинно, істинно кажу вам: я – для овець ворота. 8. Усі, скільки б їх не було прийшло передо мною, – злодії і розбійники, і вівці не слухали їх. 9. Я – ворота. Хто ввійде через мене, спасеться. Він увійде, вийде і найде пасовисько.
Йоана 10, 9: “Я – ворота. Хто ввійде через мене, спасеться”.
Ми входимо в новий день зі словами молитви.
Зверненням до Бога завершуємо свій біг, щоб трохи спочити.
Наші найважливіші етапи життя – народження, покаяння, творення нової сім’ї, наш відхід – пов’язані з Господнім благословенням.
Ми добре знаємо традиції, які допомагають гуртуватися довкола Церкви…
Але чому допускаємо, щоб гріх став муром поміж нами і Богом?
