Послання Апостола Павла до Римлян 1, 18-27.
18. Браття, гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду держать у несправедливості; 19. тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об’явив. 20. Невидиме бо його, від початку .сотворення світу, роздумуванням над творами, стає видимим: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання. 21. Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували йому, але осуєтились у своїх мізкуваннях, затьмилось їх нерозумне серце. 22. Називаючи себе мудрими, стали дурними 23. і перемінили славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину, птахів, чотироногих і гадів.
24. Тому й видав їх Бог на поталу похотей їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою. 25. Вони замінили Божу правду на неправду і воздавали честь, і служили творінню, замість Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь. 26. Тому то видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні зносини на протиприродні; 27. так само і чоловіки, лишивши природні зносини з жінкою, запалали своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду.
Євангеліє від Матея 5, 20-26.
20. Сказав Господь своїм учням: коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарисеїв, не ввійдете в царство небесне.
21. Ви чули, що було сказано стародавнім: не вбивай; і коли хто уб’є, той підпаде під суд. 22. А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде під суд. Хто ж скаже братові: нікчема! – той підпаде під верховний суд. А хто скаже: дурень! – той впаде у вогонь пекельний.
23. Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, 24. зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій.
25. Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не видав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. 26. Істинно кажу тобі: не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага.
Образа – це одна із найбільш небезпечних отрут, яку ми іноді дозволяємо собі вживати. Вона непомітно руйнує спокій серця, стає відкритою раною, кровоточить, забирає духовні сили.
Тримаючи на когось образу, ми шкодимо найбільше і насамперед самим собі. Бо не можемо осягнути спокою і умиротворення. Так, нерідко ситуації в житті настільки складні, що важко навіть уявити собі, як можна пробачити ту чи іншу людину. Але саме цього нас вчить наш Бог.
Розіп’ятий Ісус не проклинає і не лихословить своїх кривдників, але молить Отця про те, щоби вони були прощені.
Коли складно знайти в собі сил пробачити ближнього – треба багато і настирливо просити про допомогу у Творця. Бо саме Він є батьком Милосердя і безумовної Любові.
