Послання Апостола Павла до Римлян 4, 4-12.
4. Браття, тому, хто виконує яку роботу, зарібок рахується не як ласка, але як щось належне; 5. тому ж, хто не виконує, але вірує в того, який оправдує нечестивого, віра його рахується за оправдання. 6. Як і Давид проголошує щасливим чоловіка, якому Бог зараховує оправдання без діл:
7. Блаженні ті, яким відпущені беззаконня
і яким гріхи прикриті.
8. Щаслива людина, якій Господь гріха не порахує.
9. Хіба блаженство лише для обрізаних, хіба також і не для необрізаних? Бо ми говоримо: віра була зарахована Авраамові як оправдання. 10. Як же зарахована? Як він уже був обрізаний чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний. 11. І він прийняв знак обрізання, печать оправдання, через віру, яку мав, бувши необрізаним, щоб бути батьком усіх тих, які вірять, не будучи обрізаними, щоб оправдання було їм теж зараховане 12. і щоб він був батьком обрізання не лиш обрізаних, але й тих, що ходять слідами віри, яку ще перед обрізанням мав батько наш Авраам.
Євангеліє від Матея 7, 15-21.
15. Сказав Господь: Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – хижі вовки. 16. Ви пізнаєте їх по їхніх плодах; хіба збирають виноград з тернини або з будяків – смокви? 17. Так кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево – плоди погані. 18. Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих. 19. Всяке дерево, що не родить доброго плоду, рубають і в вогонь кидають.
20. По їхніх плодах, отже, пізнаєте їх.
21. Не кожний, хто до мене каже: Господи, Господи!, ввійде в царство небесне, але той, хто чинить волю Отця мого, що на небі.
Матея 7, 21: “Не кожний, хто до мене каже: Господи, Господи!, ввійде в царство небесне, але той, хто чинить волю Отця мого, що на небі”
Як молитеся? Промовляєте – вірую… А чи віруєте?
Кажете – “нехай буде воля Твоя”… А готові її сповняти?
Просите: “прости нам провини наші, як і ми прощаємо…” А прощаєте?
Хочемо, щоб Бог нас чув, а самі глухнемо до Нього.
Хочемо, щоб промовляв, коли німіє серце, але не хочемо чути і сприймати Його слова.
“Господи! Господи!”, а скільки в цих взиваннях віри в Нього?
