До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.
11. Браття, про Христа, архиєрея по чину Мелхиседека, мали б багато сказати, та висловити його трудно, бо ви тугі на вухо. 12. Тоді як ви повинні б давно вже бути вчителями, ви знову потребуєте, щоб вас хтось учив перших початків Божого слова, і дійшли ви до того, що потребуєте ще молока, а не твердої страви. 13. Хто ще молоко вживає, той не досвідчений у слові справедливости, бо він немовлятко. 14. Для дорослих же тверда страва, у яких через звичку змисли вправлені розрізняти добро від зла.
1. Тому, лишивши початкове вчення про Христа, звернімся до досконалішого і не кладімо знову підвалин: тобто покаяння з діл мертвих та віру в Бога, 2. навчання хрищення та рукоположения, воскресіння мертвих та суд вічний. 3. Ми зробимо й це, якщо Бог дозволить.
4. А тих, які раз були просвітились, які скуштували небесного дару і стали учасниками Святого Духа, 5. які скуштували доброго Божого слова і сил майбутнього віку, 6. та й відпали, тих неможливо знов оновлювати до покаяння, тих, які знову у собі розпинають Сина Божого і прилюдно зневажають. 7. Земля бо, що п’є дощ, який падає на неї часто, та родить зело добре для тих, що її обробляють, приймає від Бога благословення; 8. а та, що приносить терня й будяки, непотрібна, близька до прокляття; вона кінчиться тим, що її спалять.
Євангеліє від Луки 21, 5-7; 10-11; 20-24.
5. В той час, коли деякі говорили Ісусові про храм, що він прикрашений дорогоцінним камінням та обітними дарами, він сказав:
6. – Надійдуть дні, коли з усього, що ви бачите, не лишиться камінь на камені, що не був би перевернений.
7. Тоді вони його спитали:
– Учителю, коли це буде? І який буде знак, що це має настати?
10. Тоді сказав їм:
11. – Повстане народ на народ і царство на царство. Будуть великі землетруси, по різних місцях будуть пошесті й голод, жахливі явища, і з неба великі знаки будуть.
20. Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами, знайте, що його спустошення наблизилось. 21. Тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають у гори, а ті, що будуть у середині міста, нехай вийдуть з нього, ті ж, що будуть на полях, нехай до нього не входять. 22. Це бо дні кари, коли все, що написане, збудеться. 23. Горе вагітним та тим, що у ті дні грудьми годують. Бо на землі буде нужда велика і гнів проти народу цього. 24. Вони поляжуть від вістря меча й підуть у неволю поміж усі народи. Єрусалим топтатимуть погани, поки не скінчиться час поган.
Коли наше життя не сповнене проповіді Божої любові до нас, то ми подібні до землі, рясно поливаної, яка не родить добрих плодів.
Погодьмось, у своєму житті кожен з нас отримує багато – сили, здоров’я, таланти, рідних, друзів. Саме життя врешті є неоціненним даром кожному. Господь садить кожного з нас неначе у свій сад, доглядаючи і піклуючись.
Наше завдання тут – принести плід, зреалізувати місію, яку Господь на нас поклав. Прийнявши благодатні подарунки від Творця, виростити себе до належного покликання.
Так легко заблукати в оманливих тенетах матеріального світу, але ж наша мета – вічність. Всі земні речі мають стати лише засобами, а не ціллю в собі. Бог покликав нас до великого і повірив у нас. Повірмо і ми в себе, довірившись Богові.
