До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.
8. Браття, Дух Святий показує, що дорога у святиню ще не відкрита, поки стоїть перший намет. 9. Це образ теперішнього часу, коли приносяться дари й жертви, які не можуть зробити досконалим у совісті того, хто служить. 10. Це лиш тілесні установи щодо страв, напоїв та різних обмивань, установлені до часу зміни на краще.
15. Тому він посередник нового завіту, щоб, після того, як наступила його смерть для відкуплення гріхів першого завіту, вибрані одержали обітницю вічного насліддя. 16. Де є заповіт, там мусить наступити смерть заповітника, 17. бо заповіт має силу лиш по смерті; він не варт нічого, поки живе заповітник. 18. Тому й перший завіт був освячений кров’ю. 19. Коли Мойсей був проголосив за законом усі заповіді усьому народові, він узяв крови бичків та козлів з водою, червоної вовни та іссопу та окропив і саму книгу, і ввесь народ, 20. кажучи: це кров завіту, що Бог установив для вас. 21. Так само і намет, і ввесь служебний посуд окропив кров’ю. 22. Зрештою, по закону майже все очищується кров’ю, і без кровопролиття немає відпущення.
23. Треба, отже, було, щоб подоби речей небесних очищувались таким чином, а самі небесні речі очищувались жертвами, багато ліпшими від тих.
Євангеліє від Марка 8, 22–26.
22. Одного разу прийшов Ісус у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого і просять його, щоб його доторкнувся. 23. Узявши сліпого за руку, вивів він його за село і, помазавши йому слиною очі, поклав на нього руки і спитав його:
– Чи бачиш що?
24. Глянув той і каже:
– Бачу людей – наче б дерева ходячі.
25. Тоді він знову поклав йому руки на очі, і той прозрів, і одужав, і бачив усе ясно й далеко. 26. Послав він його додому, кажучи:
– Не входь у село.
__________
Євр. 9, 8-10, 15-23 «Тому навіть і перший Завіт був освячений кров’ю»
Через смерть Ісуса Христа ми викуплені від неволі гріха, нам дароване вічне Царство. Але бачимо, як ми легко цим нехтуємо, легко грішимо, інколи поводимось так, як нам до вподоби, а не так, як вчить Господь. Це свідчить про те, що ми несерйозно ставимось до того, якою дорогою ціною ми відкуплені. Бог заплатив за нас найдорожчим, щоб викупити нас, хресною смертю свого Сином.
Знаємо, що майже за кожну дрібницю в нашому житті мусимо платити, віддячуватися, але коли йдеться про Бога, завдяки Якому існуємо і маємо шанс на Вічність в його Царстві, то чи замислюємось, що неможливо нічим віддячити за Його добродійства до нас?
Ісус заплатив за нас своєю кров’ю, віддав за нас своє життя ще тоді, коли ми були грішниками. Якщо щодня роздумувати над цим фактом, то щораз менше будемо грішити, а щораз більше станемо відкритими на Бога.
