Послання Апостола Павла до Євреїв 10, 32-38.
32. Браття, згадайте перші дні, коли ви, тількищо просвічені, витерпіли таку велику силу страждань: 33. ви були то виставлені самі прилюдно на зневаги та на знущання, то ставали учасниками тих, що того зазнали. 34. Ви бо страждали разом із в’язнями і грабунок вашого майна ви з радістю приймали, знаючи, що маєте багатство краще й постійне. 35. Не покидайте, отже, цього вашого довір’я, бо воно має велику нагороду. 36. Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю.
37. Ще бо трохи,
і той, хто має прийти, прийде, не забариться.
38. А праведник мій вірою буде жити;
коли ж він відступить,
моя душа не матиме вподобання у ньому.
Перше Послання Апостола Павла до Солунян 4, 13-17.
13. Браття, не хочемо, щоб ви не знали щодо померлих, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. 14. Бо ми віруємо, що як Ісус умер і воскрес, так і тих, що уснули в Ісусі, Бог приведе з ним. 15. Це бо ми вам кажемо словом Господнім: ми, що живемо, що лишимося до приходу Господа, не випередимо тих, що уснули. 16. Бо сам Господь на даний знак, на голос архангела та при сурмі Божій, зійде з неба, і найперше воскреснуть ті, що вмерли у Христі. 17. Потім же ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ними взяті на хмари у повітря, назустріч Господеві, і так будемо з Господом завжди.
Євангеліє від Марка 2, 14-17.
14. В той час, переходячи, Ісус побачив Леві, сина Алфея, що Сидів на митниці, і каже до нього:
– Іди за мною!
Той устав і пішов слідом за ним.
15. І коли він сидів за столом у його домі, багато митарів і грішників сіли з Ісусом та його учнями, бо чимало було із них, що за ним ішли. 16. І коли книжники, що були з фарисеїв, побачили, що він їсть із митарями та грішниками, сказали його учням:
– Чого він їсть і п’є з митарями та грішниками?
17. Ісус, почувши те, сказав їм:
– Не здорові потребують лікаря, а хворі. Я прийшов кликати не праведних, а грішників.
Євангеліє від Йоана 5, 24-30.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
24. Істинно, істинно кажу вам: хто слухає моє слово й вірує в того, хто послав мене, живе життям вічним і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.
25. Істинно, істинно кажу вам: надходить час, ба вже й тепер він, коли померлі почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. 26. Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі, 27. і дав йому владу суд чинити, бо він – Син чоловічий. 28. Не дивуйтеся тому, бо надходить час, коли всі, що у гробах, почують його голос 29. і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а ті, що чинили зло, на воскресіння суду. 30. Не можу я нічого діяти від себе самого; я суджу так, як чую, і суд мій справедливий, бо я шукаю не моєї волі, але волі того, хто послав мене.
Коли ми говоримо одне одному: “все буде добре”, то не помиляємось ані на мить. Коли ми святкуємо народження Спасителя, співаючи “З нами Бог”, то приймаємо Творця до свого серця і свого життя. А тому все наше життя стає також Божим.
Бог з нами! Будьмо певні цього, особливо у небезпеках та випробуваннях. Бог, для якого нема неможливого, Бог, який є Любов’ю.
Все буде добре, бо з нами Бог!
