Псалом 102
Благослови, душе моя, Господа,* і все нутро моє − його святе ім’я.
Благослови, душе моя, Господа,* і не забувай усіх добродійств його ніколи.
Він прощає всі твої провини,* зціляє всі твої недуги.
Він визволяє життя твоє від ями,* вінчає тебе ласкою і милосердям.
Він насичує твій похилий вік добром,* і оновляється, як орел, твоя юність.
Господь творить правосуддя,* і суд усім прибитим. Він показав Мойсеєві свої дороги,* синам Ізраїля діла свої.
Милосердний Господь і добрий,* повільний до гніву й вельми милостивий.
Не буде вічно він обурюватися,* і не буде гніватись повіки.
Не за гріхами нашими учинив він із нами,* і не за провинами нашими відплатив він нам.
Бо як високо небо над землею,* така велика його милість над тими, що його бояться.
Як далеко схід від заходу, так віддалив він від нас злочинства наші.
Як батько милосердиться над синами, так милосердиться Господь над тими, що його бояться.
Він знає з чого ми зліплені,* він пам’ятає, що ми порох.
Чоловік бо – дні його, немов билина,* квітне, і мов квітка в полі.
Потягне над ним вітер, і його немає,* і місце, де він був, його не впізнає вже більше.
Милість же Господня від віку й до віку* над тими, що його бояться.
І справедливість його над дітьми дітей тих,* що бережуть його союз і про заповіді його пам’ятають, щоб їх виконувати.
Господь на небі утвердив престол свій,* і царство його всім володіє.
Благословіте Господа, всі ангели його,* могутні силою, ви, що виконуєте його слово, – покірні голосові його слова.
Благословіте Господа, всі його небесні сили,* слуги його, що чините його волю.
Благословіте Господа, усі його твори, по всіх місцях його правління.* Благослови, душе моя, Господа!
Псалом 102: “Милосердний Господь і добрий, повільний до гніву й вельми милостивий”
Як легко ми вибухаємо гнівом. Як легко ображаємося і ображаємо. І головне, що завжди для цього маємо виправдання: темперамент, втому, ситуацію…
Коли гніваємося на когось, то й не надто поспішаємо пробачити. Коли нас хтось розізлив – стараємося ігнорувати. І для цього маємо пояснення: він чи вона не зважали на мої почуття, на мої емоції, на мою вразливість.
А як часто ображаємо Бога? Як часто просимо в Нього щиро прощення?
Уявіть, якби Господь вибухав гнівом так, як ми це собі дозволяємо. Думаю. земля вже була б горсткою попелу. Але ж ні! Бог своєю дюбов’ю і милосердям знову і знову показує, наскільки ми для Нього важливі.
