Діянь святих апостолів читáння.
1. В ті дні Петро й Іван ішли у храм на молитву о дев’ятій годині. 2. Був там чоловік кривий від лона матері своєї, якого приносили й клали щодня біля дверей храму, що звалися Красними, просити милостині від тих, що йшли до храму. 3. Як тільки він побачив Петра й Івана, що входили у храм, став просити у них милостині. 4. Глянувши на нього, Петро з Іваном сказали:
– Глянь на нас!
5. Той дивився на них пильно, надіючись від них що дістати. 6. Петро промовив:
– Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю: в ім’я Ісуса Христа Назарянина встань і ходи!
7. І схопивши його за правицю, підвів його, і тієї ж хвилі окріпли його ноги з суглобами. 8. Схопився і встав той, і почав ходити, і увійшов з ними у храм, на ходу підскакуючи і хвалячи Бога.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
12. В той час прийшов Ісус у Капернаум, сам він і його мати, і брати та його учні, і пробули там кілька днів.
13. Близько була юдейська Пасха, й Ісус вирушив до Єрусалиму. 14. Найшов він у храмі продавців волів, овець і голубів; сиділи там і міняйли. 15. І зробивши бич із мотуззя, вигнав із храму всіх, і овець, і волів; гроші міняйлів розсипав, і столи перевернув. 16. А продавцям голубів сказав:
– Візьміть геть оце звідси і не робіть дому Отця мого торговельним домом!
17. Пригадали тоді його учні, що написано було:
ревність дому твого мене з’їдає.
18. Юдеї ж озвались і мовили до нього:
– Який знак даєш нам, що таке чиниш?
19. Ісус у відповідь сказав їм:
– Зруйнуйте храм цей, і я його за три дні поставлю.
20. Юдеї відповіли:
– Храм цей будовано сорок і шість років, а ти його за три дні поставиш?
21. Та він говорив про храм свого тіла. 22. І коли воскрес із мертвих, згадали його учні, що він те говорив їм, і увірували Писанню та слову, яке Ісус сказав був.
Йоана 2, 19: “Зруйнуйте храм цей, і я його за три дні поставлю”
Це – найяскравіше свідчення Ісуса про своє Воскресіння. Навіть Його учні не зуміли відчитати глибини сказаного, бо сприймали Ісуса через призму своєї віри. Вже після воскресіння Христа вони зросли у вірі та побачили далі горизонту, за який до того навіть не сягали.
Так і ми, щоб зрости у вірі, мусимо пройти через певні життєві перипетії. Коли все гладко, коли нам не потрібно переосмислювати своє життя, шукати нові стежки, щоб продовжити хід, то й нема поступу і нема росту.
Тож не біймося випробувань.Із них ми вийдемо сильнішими і помножимо свою віру.
