До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
Апостол: 1 Кор. 157 зач.; 14, 26-40.
26. Браття, коли сходитеся, і кожний має чи то пісню, чи навчання, чи то об’явлення, чи то мову, чи то пояснення – все хай буде для збудування. 27. Коли хто говорить мовами, нехай їх буде двоє, а щонайбільше троє, і нехай один поясняє, і то по черзі. 28. Коли ж нема, хто міг би пояснити, нехай мовчить у Церкві, нехай собі й Богові говорить. 29. Щождо пророків, нехай два чи три говорять, інші ж хай уважають. 30. Коли ж кому з присутніх дано об’явлення, хай мовчить перший. 31. Бо всі ви можете один за одним пророкувати, щоб усі навчались й утішались. 32. Духи пророків коряться пророкам, 33. бо Бог є Бог не безладу, а миру.
Жінки, як у всіх Церквах святих, 34. нехай мовчать, їм бо не дозволено говорити; нехай будуть у покорі, як і закон говорить. 35. А коли хочуть чого навчитися, хай спитають удома своїх чоловіків, бо непристойно в церкві жінці говорити. 36. Хіба від вас вийшло слово Боже? Хіба до вас одних прибуло?
37. Якже кому здається, що він пророк або має який духовний дар, хай розуміє, що те, що пишу – заповідь Господня. 38. Коли ж хто її не визнає, того не визнавайте.
39. Тому, брати мої, хай вашим прагненням буде пророкувати, і говорити мовами не бороніте, 40. але все нехай діється пристойно і доладно.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Євангеліє: Мт. 83 зач. 21, 12-14; 17-20.
12. В той час Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів і ослони тих. що продавали голубів, 13. і сказав їм:
– Написано: дім мій домом молитви буде зватись; ви ж чините з нього печеру розбійників.
14. І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх.
17. І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував.
18. Уранці, вертаючись до міста, він зголоднів. 19. Побачивши край дороги смоковницю, він підійшов до неї, та не найшов на ній нічого, крім самого листя, і сказав до неї:
– Нехай повік не буде з тебе плоду!
20. І негайно же смоковниця всохла. Побачивши це, учні здивувались і говорили:
– Як це смоковниця в одну мить засохла?
___
1 Кр. 14, 26-40. «Бог є Бог не безладу, а миру»
Коли ми звернемо увагу на наші гріхи, які б вони не були, всі вони деструктивні, всі вони розбивають цілісність людини. Навпаки чесноти, наше досконале і праведне життя завжди гармонізує і робить цілісним людину. Тому гріх – це не лише щось, що ми робимо перед Богом, що забороняє Церква, чого ми б не мали робити і що не миле Богові. Гріх також руйнує цілісність буття людини, гріх – це розбиття людини. Людина, коли розбита, завжди почувається нещасливою, немовби вона пораненою. Коли чинимо добро, то почуваємось сповнені радості та миру. Тому стараймося все більше жити в чеснотах, жити з Господом, що буде робити нас цілісними й гармонійними.
Владика Венедикт Алексійчук
