До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.
Апостол: 2 Кор. 171 зач.; 2, 4-15.
4. Браття, моя радість, радість усіх вас. З великого бо горя та туги серця писав я вам, і крізь ревні сльози, не щоб ви сумували, але щоб знали мою любов до вас надмірну.
5. Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, але – щоб не перебільшувати – трохи вас усіх. 6. Досить такому тієї кари, яку наклала більшість; 7. так що, навпаки краще вам простити та втішити його, щоб надто великий смуток не зламав його. 8. Тому благаю вас: покажіть йому любов. 9. На те бо я і написав вам, щоб випробувати вас, чи ви слухняні в усьому. 10. Кому, отже, прощаєте, то і я прощаю; бо коли я простив, оскільки мав я щось прощати, то ради вас зробив те перед лицем Христовим, 11. щоб нам не впасти жертвою сатани, бо каверзи його нам відомі добре.
12. Прибув ото я в Троаду, щоб проповідувати євангеліє Христове, та хоч двері були мені відчинені в Господі, 13. я не мав спокою для свого духа, бо не найшов там Тита, брата мого, і, попрощавшися з ними, пішов у Македонію.
14. Богові ж дяка, який завжди дає нам брати участь у його побідоноснім ході у Христі і через нас на кожному місці виливає запах свого знання. 15. Бо ми для Бога – пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Євангеліє: Мт. 94 зач. 23, 13-22.
Сказав Господь юдеям, що до нього прийшли:
13. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте царство небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти.
14. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць і на показ довго молитесь; тим ще тяжчий приймете засуд.
15. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли найдете, робите його удвоє більше, ніж ви, гідним пекла.
16. Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: хто кленеться храмом, це – нічого; а хто кленеться золотом храму, той винуватий. 17. Нерозумні й сліпі! Що більше – золото чи храм, який освячує золото? 18. І хто кленеться жертовником, це – нічого; хто ж кленеться даром, що на ньому, той винуватий. 19. Сліпі! Що більше? Дар чи жертовник, який освячує дар? 20. Хто кленеться жертовником, той кленеться ним і всім тим, що на ньому. 21. І хто кленеться Храмом, той кленеться ним і Тим, хто живе в ньому. 22. І хто кленеться небом, той кленеться Божим престолом і Тим, хто сидить на ньому.
2 Кр. 2, 4-15. «Тому благаю вас: Покажіть йому любов»
Рідко натрапляємо на те, щоб апостол благав когось. Тут він дає нам гарний приклад, що людину, яка у гріху, яка відпала від Бога, можна повернути до Бога лише тоді, коли вона досвідчить Бога не через чиїсь гарні слова, а через праведне життя тих чи інших осіб.
З прикладу життя дуже багатьох святих бачимо, що люди, коли зустрічались з ними, змінювались, бо вони зустрічались немов би з самим Богом. Зустрічались з їхнім милосердям, любов’ю, вони самі чули цю переміну навернення. То ж найважливіше свідчити цю любов, дарувати її людям, бо через це показуємо і даруємо їм Бога.
Владика Венедикт Алексійчук
